Непоширеним називається звертання, виражене одним словом — іменником у кличному відмінку або іншою частиною мови (займенником, прикметником) у значенні іменника.
Лети, пташко, з захід сонця, защебечи в шибку... (П. Гулак-Артемовський). Ти мене, кохана, проведеш до поля... (М. Рильський). О, прийди, прийди, хто-небудь, сядь, схилися, припади (О. Олесь).
Поширеним називається звертання, виражене іменним словосполученням. Найчастіше звертання поширюється за рахунок узгодженого означення або прикладки.
Мій Боже милий, як-то мало святих людей на світі стало! (Т. Шевченко). Розвійтеся з вітром, листочки зів´ялі, розвійтесь, як тихе зітхання! (І. Франко). Прощай, моя рідна, дорога Десно (О. Довженко). Знову, ластівочко-серце, ти вернулась... (П. Грабовський). Фантазіє, богине легкокрила, ти світ злотистих мрій для нас одкрила і землю з ним веселкою з´єднала (Леся Українка).
– Привіт, Петро – Привіт, Сашко, ти щось хотів? – Так. В мене невеликі проблеми. – Я тебе уважно слухаю, сподіваюсь зможу до – Мене ображає адамове ребро, Леся – Як саме вона тебе ображає? – Вона постійно мене обзиває, в мене уже самооцінка нище нікуди. Я розумію, що я абсолютний нуль. – Поясни мені від а до я, з чого все почалось? – Я, навіть, не пам‘ятаю чому вона мене почала ображати. А, ось, згадав! Почалось це десь рік тому. Я її не чіпав, але вона почала мене по дрібницям ображати, а потім це перейшло на особисте. Вона почала ганьбити мене за те, що в мене немає лівої руки. Мене це дійсно ображає! – Аж волосся дибки стало, ти як мені це розповів, аж в душі похололо. Мені здається ти не за адресою. Тобі терміново потрібно розповісти батькам, а вони хай відведуть тебе до хорошого психолога. – Дякую тобі за пораду, але я хвилююсь. Мабуть, вони мені не повірять. – Чому ти так вважаєш? В тебе хороші батьки, вони тебе зрозуміють. – Ти до мені розповісти це батькам, будь-ласка? – Звісно, я до тобі! – Велике дякую!
Непоширеним називається звертання, виражене одним словом — іменником у кличному відмінку або іншою частиною мови (займенником, прикметником) у значенні іменника.
Лети, пташко, з захід сонця, защебечи в шибку... (П. Гулак-Артемовський). Ти мене, кохана, проведеш до поля... (М. Рильський). О, прийди, прийди, хто-небудь, сядь, схилися, припади (О. Олесь).
Поширеним називається звертання, виражене іменним словосполученням. Найчастіше звертання поширюється за рахунок узгодженого означення або прикладки.
Мій Боже милий, як-то мало святих людей на світі стало! (Т. Шевченко). Розвійтеся з вітром, листочки зів´ялі, розвійтесь, як тихе зітхання! (І. Франко). Прощай, моя рідна, дорога Десно (О. Довженко). Знову, ластівочко-серце, ти вернулась... (П. Грабовський). Фантазіє, богине легкокрила, ти світ злотистих мрій для нас одкрила і землю з ним веселкою з´єднала (Леся Українка).
– Привіт, Сашко, ти щось хотів?
– Так. В мене невеликі проблеми.
– Я тебе уважно слухаю, сподіваюсь зможу до
– Мене ображає адамове ребро, Леся
– Як саме вона тебе ображає?
– Вона постійно мене обзиває, в мене уже самооцінка нище нікуди. Я розумію, що я абсолютний нуль.
– Поясни мені від а до я, з чого все почалось?
– Я, навіть, не пам‘ятаю чому вона мене почала ображати. А, ось, згадав! Почалось це десь рік тому. Я її не чіпав, але вона почала мене по дрібницям ображати, а потім це перейшло на особисте. Вона почала ганьбити мене за те, що в мене немає лівої руки. Мене це дійсно ображає!
– Аж волосся дибки стало, ти як мені це розповів, аж в душі похололо. Мені здається ти не за адресою. Тобі терміново потрібно розповісти батькам, а вони хай відведуть тебе до хорошого психолога.
– Дякую тобі за пораду, але я хвилююсь. Мабуть, вони мені не повірять.
– Чому ти так вважаєш? В тебе хороші батьки, вони тебе зрозуміють.
– Ти до мені розповісти це батькам, будь-ласка?
– Звісно, я до тобі!
– Велике дякую!