ВИЗНАЧТЕ ЯКУ СИНТАКСИЧНУ РОЛЬ ВИКОНУЮТЬ ВIДОКРЕМЛЕНI ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ НУЖНО ОЧЕНЬ1. Жайворонки співали над землею високо піднявшись вгору. 2. I, здавалось, в якомусь захоплюючому пориві на мить занімів ліс сам собою зачарований.
3. На дні дебри росла трава буйиа висока. 4. Ось і він Дніпро величний і древній народна українська ріка. 5. Більш жодного звуку не донеслось крім повівания пахучого повітря в розквітлім rіллі саду. 6. Раділи люди встаючи. 7. Незважаючи на травень було душно, як улітку. 8. Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь рясно вкриті кра росою.
1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф) : б’ю, п’ять, п’є, в’язи, у здоров’ї, м’ясо, рум’яний, тім’я, мереф’янський, В’ячеслав, Стеф’юк.
Примітка. Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крім р) , який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, свято, тьмяний, цвях, але: верб’я, торф’яний, черв’як.
Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язок, зв’ялити, підв’язати, розм’якшити.
2. Після р: бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, кур’єр, на подвір’ї.
Примітка. Апостроф не пишеться, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е: буряк, буряний, крякати, рябий, ряд, крюк, Рєпін.
3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їзд, з’єднаний, з’їхати, з’явитися, об’єм, під’їхати, роз’юшити, роз’яснити; дит’ясла, пан’європейський, пів’яблука, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи тощо.