Визначте засоби міжфразового зв’язку і декілька з них запишіть разом з прикладами (на Ваш вибір із поданого тексту)
Розповідають, що найвидатнішим алхіміком усіх часів вважали Альберта фон Больштедта (1193-1280р.р.) на прізвисько Альберт Великий. Він народився у Швабії – невеликому південнонімецькому герцогстві, яке постійно перебувало в самісінькому центрі династичних суперечок і боротьби численних німецьких графів та імператорів. Як і кожного нащадка благородного роду, Альберта фон Больштедта готували до військової кар’єри, і лише слабка статура примусила його змінити мундир на сутану. Переконавшись у непридатності сина до “єдиної справи, гідної аристократа”, як називали тоді військове ремесло, батько послав його до Італії вчитися. Цю країну вважали “меккою” богослов’я і вченості християнського світу. На відміну від неуцької Німеччини, в Італії уже в ХІІ столітті існувала досить густа мережа соборних та монастирських шкіл. Болонський університет був найстаріший у Європі. Багато років провів юнак у стінах різних навчальних закладів. Адже тоді не було єдиних шкільних програм, розрахованих, скажімо, на вісім чи дев’ять років. Кожна школа навчала по-своєму… Але врешті-решт усе колись закінчується. Скінчився період навчання і в Альберта Больштедта. Він вступив до чернечого ордену домініканців і за розпорядженням орденського начальства вирушив до Німеччини навчати місцеве духовенство усього того, чого досі навчали його: читати, писати і мислити… Альберт Больштедт був дуже освіченою людиною для свого часу, вільно читав латиною і грецькою мовою, розбирав арабські та староєврейські тексти, розумівся на ліках, зцілював, провіщав долю. За свої великі знання й усебічну освіченість він одержав від сучасників почесний титул Універсального Доктора і став називатися Альбертус Магнус, що означало Альберт Великий. Слава його була така широка, що Празький університет за ученого професором на кафедру богослов’я. Гучніше визнання лунала його слава чаклуна й чарівника. Попри всі великі знання в богослов’ї та філософії була в Альберта пристрасть – алхімія. Серед німецьких мислителів різних епох можна помітити потяг до містики, що виходило за межі розуму, рамки догми, якій вони служили. Про Альберта Великого збереглася легенда, нібито він один із небагатьох володів таємницею філософського каменя. Буцімто за до цього чарівного засобу він добував золото з металів, виліковував невиліковних, повертав молодість старим. Із попелу спаленого дерева він міг відновити рослину. Попри страх і повагу, які він викликав у довколишніх, Альберт Великий казав: “Якщо ти мав нещастя увійти в товариство вельмож, вони не перестануть терзати тебе запитаннями: “Ну, майстре, як ідуть справи? Коли нарешті ми одержимо путній результат?” І, нетерпляче очікуючи закінчення дослідів, вони будуть лаяти тебе шахраєм, негідником і намагатимуться завдати тобі всіляких прикрощів, і, якщо дослід у тебе не вийде, вони спрямують на тебе всю силу своєї люті. Коли ж, навпаки, ти матимеш успіх, вони навічно полонять тебе, щоб ти до скону працював для їхньої вигоди” (За А.Томіліним).
Объяснение:
Копати - дієслово недоконаного виду ( означає необмежену у часi, незавершену дiю в минулому, теперiшньому або майбутньому, відповідає на питання що робити? що робив? що робитиме?);
складна форма дієслова майбутнього часу - копатиму, копатимеш, копатиме, копатимемо, копатимуть.
складена форма дієслова майбутнього часу - буду копати, будеш копати, буде копати, будемо копати, будете копати, будуть копати.
здивуватися - дієслово доконаного виду (означає обмежену в часi дiю, яка вже завершилася в минулому чи неодмiнно вiдбудеться в майбутньому, відповідає на питання що зробити? що зробив? що зробить?);
складна форма дієслова майбутнього часу - здивуюся, здивуєшся, здивується, здивуємося, здивуються.
складена форма дієслова майбутнього часу - немає
спати дієслово недоконаного виду ( означає необмежену у часi, незавершену дiю в минулому, теперiшньому або майбутньому, відповідає на питання що робити? що робив? що робитиме?);
складна форма дієслова майбутнього часу - спатиму, спатимеш, спатиме, спатимо, спатимуть.
складена форма дієслова майбутнього часу - буду спати, будеш спати, буде спати, будемо спати, будете спати, будуть спати.
Объяснение:В останні роки дедалі частіше в наших засобах масової інформації, у публіцистиці поняттю «інтелігенція» протиставляється поняття «інтелектуал». Проводиться думка, що інтелігенція рухається до свого природного кінця, оскільки саме поняття втратило реальне значення й перетворилося на свого роду мовну «декоративну прикрасу», котра не має соціального смислу. Інтелігенція виконала свою функцію — до народу вийти з пітьми й рабства і тепер може й повинна разом із цим народом робити те, що й декларувалося: працювати на спільне благо за спеціальністю. Згідно з такою логікою суспільству сьогодні потрібні середній клас, нормальні закони, економічна стабільність, а не інтелігенція, що втратила своє практичне значення й «відійшла» як фактичний носій особистісної свідомості. Невже суспільство остаточно перетворилося на суму технологій, про яку попереджав польський письменник С.Лем? І вже совість, обов’язок, думання про народ поступилися місцем капіталу, бізнесу, боротьбі за власність? Невже вичерпали себе ідейні шукання, релігійне подвижництво, відповідальність за долю країни та її подальший розвиток?
Безперечно, наша економізована епоха, «огрошовлені» господарство і культура вносять корективи у світогляд, у ціннісні орієнтири, що змушує кожну мислячу людину переглядати своє ставлення до дійсності. Але чи не занадто різко ми інколи розлучаємося з тим, що тривалий час плідно працювало на суспільство, на формування нації, на її культуру? Звичайно, сучасні інноваційні підходи до осмислення нових реалій суспільного буття змушують критично ставитися до старих методів праці, догматизму, забобонів, примітивізму, віджилих ідей і цінностей, снобізму у ставленні до звичайної, без «статусу», людини. Проте є речі, котрі назавжди залишаються в житті народу, без яких він не може існувати, — мораль, історія, культура, мова, духовність. Творцем і носієм цього надбання була і є інтелігенція. Історія тільки підтверджує й увиразнює її визначальну роль у становленні і формуванні нашої держави. У чому вона полягає? І народ, і влада не можуть існувати без держави, яка об’єднує націю. У свою чергу держава не може жити без національної ідеї. Нехай навіть сформульованої загально, але яку всі члени суспільства розуміють більш чи менш однаково. Можна пропонувати й розробляти різні форми держави і різн реалізації національної ідеї як ідеї державності. Але найбільш міцною є держава національна або та, яка вважає себе такою. Тут слово «нація» виступає не в етнічному значенні, а в тому, в якому цей термін вживає Організація Об’єднаних Націй, тобто в значенні певної державної єдності, як синонім слова «держава».