А) [Вітер підганяв їх на снігових белебнях], але (як тільки вони скочувались у яр), [Сіроманцеві доводилося похекати та попріти].
(сурядним і підрядним)
2. Складне речення зі сполучниковим та безсполучниковим зв’язком:
Б) [Мати, (що якраз готувала сніданок), мимоволі задивилась на ранкове світило]: [нічого кращого в світі немає за схід сонця]!
3. Складним із безсполучниковим, сурядним і підрядним зв’язком є речення:
Б) [За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами], і [той, (хто тяг воду), довго крутив корбу]: [колодязь був глибокий].
4. Чотири частини має складне речення:
Б) [В темряві подеколи траплялись ягоди], [вони проходили мимо дивною сповільненою ходою], і [їм здавалося], (що вони ступали по дні великої прозорої річки).
5. Правильно розставлено розділові знаки в реченні:
А) Над ними зумлили комарі, біля нас спросоння коли-не-коли схлипувала річечка, а над усім світом протікала зоряна імла.
6. Складне речення, побудоване за схемою: [ ], й [ ], ( ).
Б) [Я слухав рідну пісню, рідну мову], й [вона лилась струмком], (у якому переплелися запахи калини, чебрецю, лепехи).
Мова. Навчатись їй так просто й одночасно так складно. Українська мова живе всередині нас. Навіть не вивчаючи її, без проблем розуміємо, бо це наша мова. Ми українці, і нам соромно не знати своєї власної мови, соромно не намагатись розвивати своє мовлення.
Так, українську мову ми вчимо в школі, але для справжнього володіння нею цього недостатньо, треба самотужки додатково займатись.
Необхідно багато читати. Читати вголос і про себе, читати не лише художню, а й публіцистичну літературу. Саме таким чином я покращую свій лексичний словниковий запас, вчусь володіти літературною мовою.
І чим більше я читаю, тим кращим, і я це помічаю, стає моє мовлення.
Але всі ці знання так і залишились би в теорії, якби я не спілкувався. Спілкуючись рідною мовою, я можу помітити свої власні помилки, виправити їх. Слухаючи своє мовлення, я помічаю, чого мені бракує, на що звернути увагу, з чим виникає найбільше проблем, де найбільше помилок.
Останнім часом у нас приділяють велику увагу українській мові. Ми частіше чуємо її — і по телебаченню, і по радіо, і навіть на вулиці. Завдяки телевізору та радіо ми, непомітно для самих себе, вивчаємо мову, вчимось розуміти її. До речі, диктори надають інформацію суто літературною мовою, враховуючи всі вимоги до її вимО
ви, і це для нас корисно. Отож, ще один засіб навчання мові — це телебачення та радіо. Я намагаюсь уважно слухати, запам’ятовувати, одним словом — навчатись.
Так, це складно. Процес пізнання дуже повільний, тут неможливо поспішати. Навчатись необхідно вдумливо, старанно, інакше найголовнішого можна не помітити.
Але я не боюся складнощів, невдач, адже я працюю, отже — розвиваюсь. Без мови немає жодної країни, а це значить, що я зобов’язаний знати свою мову, адже «мова — це щось далеко більше за механічний зв’язок між людьми, це відбиток свідомості людини — це прояв її».
1. Складним із різними видами зв’язку є речення:
А) [Вітер підганяв їх на снігових белебнях], але (як тільки вони скочувались у яр), [Сіроманцеві доводилося похекати та попріти].
(сурядним і підрядним)
2. Складне речення зі сполучниковим та безсполучниковим зв’язком:
Б) [Мати, (що якраз готувала сніданок), мимоволі задивилась на ранкове світило]: [нічого кращого в світі немає за схід сонця]!
3. Складним із безсполучниковим, сурядним і підрядним зв’язком є речення:
Б) [За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами], і [той, (хто тяг воду), довго крутив корбу]: [колодязь був глибокий].
4. Чотири частини має складне речення:
Б) [В темряві подеколи траплялись ягоди], [вони проходили мимо дивною сповільненою ходою], і [їм здавалося], (що вони ступали по дні великої прозорої річки).
5. Правильно розставлено розділові знаки в реченні:
А) Над ними зумлили комарі, біля нас спросоння коли-не-коли схлипувала річечка, а над усім світом протікала зоряна імла.
6. Складне речення, побудоване за схемою: [ ], й [ ], ( ).
Б) [Я слухав рідну пісню, рідну мову], й [вона лилась струмком], (у якому переплелися запахи калини, чебрецю, лепехи).
Детальніше - на -
Объяснение:
Мова. Навчатись їй так просто й одночасно так складно. Українська мова живе всередині нас. Навіть не вивчаючи її, без проблем розуміємо, бо це наша мова. Ми українці, і нам соромно не знати своєї власної мови, соромно не намагатись розвивати своє мовлення.
Так, українську мову ми вчимо в школі, але для справжнього володіння нею цього недостатньо, треба самотужки додатково займатись.
Необхідно багато читати. Читати вголос і про себе, читати не лише художню, а й публіцистичну літературу. Саме таким чином я покращую свій лексичний словниковий запас, вчусь володіти літературною мовою.
І чим більше я читаю, тим кращим, і я це помічаю, стає моє мовлення.
Але всі ці знання так і залишились би в теорії, якби я не спілкувався. Спілкуючись рідною мовою, я можу помітити свої власні помилки, виправити їх. Слухаючи своє мовлення, я помічаю, чого мені бракує, на що звернути увагу, з чим виникає найбільше проблем, де найбільше помилок.
Останнім часом у нас приділяють велику увагу українській мові. Ми частіше чуємо її — і по телебаченню, і по радіо, і навіть на вулиці. Завдяки телевізору та радіо ми, непомітно для самих себе, вивчаємо мову, вчимось розуміти її. До речі, диктори надають інформацію суто літературною мовою, враховуючи всі вимоги до її вимО
ви, і це для нас корисно. Отож, ще один засіб навчання мові — це телебачення та радіо. Я намагаюсь уважно слухати, запам’ятовувати, одним словом — навчатись.
Так, це складно. Процес пізнання дуже повільний, тут неможливо поспішати. Навчатись необхідно вдумливо, старанно, інакше найголовнішого можна не помітити.
Але я не боюся складнощів, невдач, адже я працюю, отже — розвиваюсь. Без мови немає жодної країни, а це значить, що я зобов’язаний знати свою мову, адже «мова — це щось далеко більше за механічний зв’язок між людьми, це відбиток свідомості людини — це прояв її».