Вміння зберегти власну індивідуальність - важлива риса характеру людини Ніхто не буде заперечувати, що кожна людина є індівідуальністю. Ми всі різні, і це дуже добре: якби ми б були однаковими, жити було б сумно. Наші звички, переконання, вподобання, смаки, прихильності до того чи іншого - все це певною мірою робить нас такими, якими ми є. Добре, коли рідні, близькі та друзі людини це розуміють та поважають її вибір. А якщо ні? Доволі часто буває так, що батьки, тітки з дядьками та бабусі з дідусями вважають, що їм краще знати, що потрібно дитині або навіть підлітку: що носити, яку музику слухати, що читати, які гуртки відвідувати... Доходить до відвертого тиску та примушування. Хлопця, що мріє про музикальну школу, віддають у секцію футболу, а дівчинку, яка хоче займатися робототехнікою, записують на танці. Якщо їм не вдасться відмовитися, то обидва швидше за все будуть тихо ненавидіти заняття, яке не вони самі вибрали. Як на мене, більшість труднощів так званого перехідного віку мають причиною саме це прагнення старших все вирішувати за людину, що підростає. Якщо з дитинства не давати людині вибору і абсолютно все вирішувати за неї, то вона або зламається, стане безвольною та пасивною, або буде боротися - так, як може. Не завжди батьки, наполягаючи на своєму за будь-яку ціну, розуміють, що їхня дитина протестує проти непотрібного тиску, який може зруйнувати її особистість та самоповагу. Якщо людина ще в дитинстві не навчиться сама робити вибір, захищати цій вибір, помилятися та виправляти свої помилки, то вона не зможе стати цілісною самодостатньою особистістю, а буде все життя залежити від вказівок інших.
Ніхто не буде заперечувати, що кожна людина є індівідуальністю. Ми всі різні, і це дуже добре: якби ми б були однаковими, жити було б сумно. Наші звички, переконання, вподобання, смаки, прихильності до того чи іншого - все це певною мірою робить нас такими, якими ми є.
Добре, коли рідні, близькі та друзі людини це розуміють та поважають її вибір. А якщо ні? Доволі часто буває так, що батьки, тітки з дядьками та бабусі з дідусями вважають, що їм краще знати, що потрібно дитині або навіть підлітку: що носити, яку музику слухати, що читати, які гуртки відвідувати... Доходить до відвертого тиску та примушування. Хлопця, що мріє про музикальну школу, віддають у секцію футболу, а дівчинку, яка хоче займатися робототехнікою, записують на танці. Якщо їм не вдасться відмовитися, то обидва швидше за все будуть тихо ненавидіти заняття, яке не вони самі вибрали.
Як на мене, більшість труднощів так званого перехідного віку мають причиною саме це прагнення старших все вирішувати за людину, що підростає. Якщо з дитинства не давати людині вибору і абсолютно все вирішувати за неї, то вона або зламається, стане безвольною та пасивною, або буде боротися - так, як може. Не завжди батьки, наполягаючи на своєму за будь-яку ціну, розуміють, що їхня дитина протестує проти непотрібного тиску, який може зруйнувати її особистість та самоповагу. Якщо людина ще в дитинстві не навчиться сама робити вибір, захищати цій вибір, помилятися та виправляти свої помилки, то вона не зможе стати цілісною самодостатньою особистістю, а буде все життя залежити від вказівок інших.