Вот текст, его нужно сжать так чтобы он был максимально похож на пересказ!
Нинішній освічений і всезнаючий мандрівник добре знає цей острів. Будучи
найбільшим і наймальовничішим на Дніпрі, він перетворився останнім часом на
осередок туризму. Кожен, хто подорожує Дніпром, ступає на цю предковічну
землю. І взагалі всі, хто приїздить до запорізького краю, прагнуть неодмінно
відвідати легендарну Хортицю.
Хортиця — сестриця Дніпра. Скільки несе свої води Дніпро, стільки й
височить посеред його розлогого плину усіяний могутніми дубами кам'яний острів,
що, немов гігантський старезний вітрильник, тихо пливе у вічність. Хортиця в
сльотаву днину — сувора і хмурна, за сонячної погоди — велична і чарівна.
Острів — справжнє буйство ландшафту. Утворюючи його, природа довго не
роздумувала — нагромадила купу гранітних скель, залила низинні місця водою,
кинула віхті зелені — і вийшло диво. Мальовнича краса острова збереглася і до
наших днів.
Хортиця — свідок подій сивої давнини. На крутих берегах острова
зупинялися воїни київських князів Олега, Ігоря, Святослава, Володимира. Пізніше
тут була Запорозька Січ, майоріли козацькі корогви. Під одним із дубів козаки
писали лист турецькому султанові.
До наших днів дійшли козацькі назви окремих скель. «Найстійкіша» Чорна
скеля. Навіть за найясніших днів не освітлюється сонцем. За переказом, саме на
Чорній скелі 972 року загинув у нерівному бою князь Святослав.
Страшить відвідувачів Зміїна печера, що являє собою природне урвище
глибиною до чотирьох і шириною до одного метра. Переказують, що тут запорозькі
козаки ховали військову казну.
Довкруг Хортиці чимало напівзатоплених скель-острівців. Одна із скель
називається Запорозька миска. Це справді дивовижне творіння природи — виїмка
діаметром півтора і глибиною близько метра, схожа на посудину. З покоління в
покоління дніпровські лоцмани передавали легенду про те, що в спекотні дні козаки
варили галушки величиною з кулак.
Неподалік від острова, на околиці села Верхня Хортиця росте славетний
сімсотрічний дуб. Розповідають, що під дубом стояв із своїм військом Богдан
Хмельницький, коли 1648 року йшов на Жовті води.
Нині унікальна пам;ятка природи під охороною закону.
Заранее
2. Коли прийде літо, я поїду на море, але не надовго.
3. Дощ йшов усю ніч, так що зранку було так вокго, що треба було одягати чоботи, та було дуже волого.
4. Щоб довіряти людям - треба їх добре знати, і проводити з ними багато часу.
5. Я прислухався: у лісі було дуже тихо, бо перед цим пролунав гучний вистріл.
6. Я люблю ходити в ліс тоді, коли дерева зелніють та хвилюються зеленими хвилями; коли навколо стає спокій, який проникає у твою душу.
Я вдячний матері за те…
Мати – це безмежне слово, і для кожного з нас воно означає найріднішу людину.
Всім нам мати дає життя, вона відкриває перед нами весь світ, сповнений любові і добра.
Ще змалку мама для нас є найпершим і найближчим другом і порадником. Завжди до в біді доброю порадою, вислухає в лиху годину. Скільки можна ніжних слів сказати про найріднішу людину. Мені подобається, коли вона весела, життєрадісна. Я вдячний матері за те, що з'явився на цей світ, пізнав його. Вона відкрила переді мною безмежні стежки, дала настанову щодо вибору правильного шляху в житті. Головне – правильно скористатись материнськими порадами і обрати потрібний напрямок.
Я вдячний їй за те, що вона робить. Я дуже люблю свою маму.