Впишіть у табличку, подану нижче, номери складнопідрядних речень. Вставте пропущені розділові знаки. 1. Невпинно вивчай ворога і паніка охопить його. 2. Що пізніше визнають нас то довше пам'ятатимуть. 3. Вічна проблема розумного не пошитися в дурні. 4. Час ворог кожного хто не вміє ним користатися. 5. Якщо не стане загрози війни люди збожеволіють від миру. 6. Розум потворних здається сумнівним зате краса замінює розум гарним. 7. Коли слово наповнюється бажаним змістом воно стає вагомим. 8. Дотримай слова і світ впаде до твоїх ніг як стиглий плід. 9. Ненавидіти будете все життя те що зненавиділи у дитинстві. 10. Хіба можна вилікувати націю коли історію її хвороби не вивчено?
Відповідь:
1. Не бійся визнавати свої помилки: чим більше визнаєш - тим менше потім зробиш. (між І і ІІ частиною - поясн. зв'язок, між ІІ і ІІІ - причинно- наслідковий)
Здобудеш освіту - побачиш більше світу (умовний зв'язок).
2. Чужих країв ніколи я не бачив, принад не знаю їхніх і окрас, та вірю серцем щирим і гарячим: нема землі такої, як у нас.
Речення розповідне, неокличне, складне з різними видами зв’язку.
І і ІІ частини з’єднані безсполучниковим зв’язком, смисл. відн. – пояснення.
ІІ і ІІІ частини з’єднані сполучниковим підрядним зв’язком, підрядна частина означальна.
І частина «Чужих країв ніколи я не бачив, принад не знаю їхніх і окрас, та вірю серцем щирим і гарячим» - двоск., повна, пошир., ускл. однорід. присудками.
ІІ частина «нема землі такої» - односкл., безособ., пошир., повна, неускл.
ІІІ частина «як у нас» - односкл., безособ., неповна, пропущ. Присудок, пошир., неускл.
Пояснення:
Підмет виділено підкресленням, а присудок - жирним шрифтом.
Ми живемо в прекрасному краї — Україні. Він славиться родючими землями з багатими врожаями, чудовою природою. Ми вивчаємо унікальні природні та кліматичні умови нашої країни на уроках природознавства. Високі шпилі Карпат, їх букові ліси, родючі землі центральної України, яскраве сонце кримських курортів, уславлена Слобожанщина — це все моя країна.
Але перш за все наш край відомий добрими працьовитими людьми. Що б не відбувалося — завжди українці відстоювали свободу і честь свого краю. У боротьбі з турками, польською шляхтою, німецько-фашистськими загарбниками вирішальну роль відігравав народ. Люди вважали за честь померти, захищаючи своїх рідних від ворога. Так само народ самовіддано відбудовував свої міста й села.
У всі часи українцям були притаманні такі риси, як доброта, працелюбність, повага до інших людей, тяжіння до краси і духовності. Це є національними рисами нашого народу. Пересвідчитися в цьому я можу на прикладі своєї бабусі, яка живе в селі. Приїжджаючи до неї у гості, розумію, що для мене це найщасливіші дні. Бабуся — добра, лагідна людина, з любов'ю ставиться до мене. Вона часто розповідає мені історії про минуле, вчить поважати природу. Разом із нею ми працюємо на городі чи ходимо в ліс збирати білі гриби.
Я знаю, що головне для кожного з нас — бути вірним своїй Батьківщині, бути її свідомим громадянином. І я намагаюся стати ним, бо прагну бути схожим на своїх батьків і мою улюблену бабусю.