Вправа 1: спишіть речення , підкресліть означальні займенники, визначте іх рід, число, відмінок:
1.Все йде, всеминає,- і краю немає 2.Всі мостище кленов,Всі коні іще вороні, Інші будуть лунати пісні, вільні, гучні, одважні і горді!
3. Кожне дерево цьому несходимому лісі він знає і до нього горнеться
4.Увесь Дніпро був ніби помальваний
5.Про тата говорить вся земля
Зделайте бистрее у вас 50
Я народилася та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Невже можна все це покинути і поїхати на чужину, де нема таких чудових краєвидів, розумних, доброзичливих та веселих людей, мелодійної та цікавої мови!Read more: http://ycilka.net/tvir.php?id=877#ixzz41eaJuqCm
Зображуючи портрет сучасника, я завжди уявляю молоду людину. Хоча старше покоління і вважає вік категорією філософською. Я погоджуюсь із тим, що вік вимірюється не роками, а станом душі, проте приклади свідчать, що історію вершать люди молоді.
Спілкуючись із ветеранами Великої Вітчизняної війни, які неодноразово бували в нашому класі, я дізналася, що вік бійців складав двадцять-тридцять років. Сорокарічні воїни, більшою мірою, йшли в обозі. Ні, зрілим людям не було легко ні на фронті, ні в тилу, де кувалася зброя для боїв, але розрахунок усіх тактичних операцій був зроблений на молодих, здорових, спритних, загартованих.
У п'ятдесяті роки мій дідусь був на цілині. Знову молодь... А новобудови! Скільки їх було зведено руками молоді!
І ось нарешті роки дев'яності. Саме молодь підтримала шлях демократизації країни: виступила за відродження національних традицій, рідної мови, багатонаціональної культури.
Дев'яності роки ознаменувалися піднесенням політичного життя країни. Утворилися нові партії, громадські організації, молодіжні об'єднання, лави яких поповнилися молоддю. Особливої масовості набув екологічний рух. Юнаки і дівчата стали на захист усього живого на рідній землі.
А якого піднесення набули патріотичні почуття моїх сучасників! Молодь відроджує вахти пам'яті, започатковані попереднім поколінням, віддаючи данину пошани не тільки загиблим, а й живим, тим ветеранам, які потребують до , співчуття і підтримки. Як важливо, що наше суспільство підтримує пропозиції ООН у проведенні заходів до дня людей похилого віку, дня інвалідів, дня боротьби зі СНІДом та палінням, виступає за здоровий іб життя.Під час виборів Президента України молодь теж сказала своє вагоме слово, підтримавши курс на стабільність і розвиток держави. Молодим жити, отже їм робити вибір! Це особливо відчутно у нашому студентському місті. У Харкові більше двадцяти вузів, тому я можу стверджувати, що моє рідне місто має молоде обличчя.
Відчутний вплив молоді на духовну культуру суспільства. Відбудовчі роботи у зруйнованому харківському костьолі взяла на себе молодь. Юнаки і дівчата різних національностей вирішили зробити свій внесок у реставрацію цієї пам'ятки архітектури. А скільки православних храмів відроджується завдяки молоді! А той, хто поклав цеглину на будівництво храму, ніколи не скривдить немічного, не стоятиме осторонь чужого горя.
На жаль, правильну життєву позицію вибрати дуже важко. У той час, коли суспільство почало розподілятись на багатих і бідних, деякі люди забувають про милосердя. Немало байдужих людей з'явилось і серед молоді. Це насторожує, бо той, хто сьогодні прислухається тільки до дзвону монет, чи почує завтра голос потребуючого до ? Чи не забуде поступитися місцем у транспорті літній людині? Чи подасть ковток води спраглому?
Я теж дитина свого часу, і, мабуть, у мене теж є безліч вад. Безумовно, ідеальних людей немає. Але я вважаю, що у будь-який час необхідно не втрачати людського обличчя, бо інакше ми не зможемо виростити гідних нащадків. Без сучасного не буває майбутнього. Тому я сподіваюсь, що я і мої ровесники знайдемо правильний життєвий шлях і не втратимо своїх позитивних рис.
Інші варіанти цього твору:
В ім'я майбутнього (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
День захисників Вітчизни (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Дороги, які ми вибираємо (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Моє ставлення до різних молодіжних організацій (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Мої ідеали (твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему)
Наші зелені друзі (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Незалежність Моєї Вітчизни (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Проблеми екології і ми (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Роде мій красний …(твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Роль жінки в суспільстві (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)
Український народ (твір у публіцистичному сталі на суспільну тему)
Объяснение:
я старался (