Вправа 218. прочитайте такст. знайдіть і підкресліть односкладні речення. визначте їх тип односкладних речень
тихо й нудно, і спека пекельна… і десь далеко, за темною смугою лісу, обізвався грім. щось наступало грізне. потемніло, завітрило, заарутила курява. гримнуло ближче, немов звалив хтось на поміст деревину, загуркотіло й покотилось у небі.
а з-під па тарахкотні тихо сіявся на прив’яле листя, на присмажені трави й хліба, як з-під каміння у млині борошно на кіш, дрібний, як роса, холодний дош.
тихо шуміла трава під бризками, захлинаючись, ковтала воду суха земля, пирскало й плюскотіло віття на дереві. вип’яли лани проти хмар широкі грудн й заніміли: сипте, хмари, давайте, до живого промочіть моє жагуче серце… хмара сіяла й сіяла — щедро, не жаліючи. (с. васильченко).
вітер ущух. між листом зашелестів густий, рівний дощ а на небі зчинилась іуркотнява: кидало колоддям, ламало, трощило, і луною розкочувавсь гук над хмарами но широких небесних просторах.
Коли я був маленьким, то завжди мріяв скоріше вирости. Мені здавалося, у дорослих життя набагато цікавіше – вони можуть піти, куди схочуть, вміють користуватися складними пристроями та керувати автомобілем, можуть самі обирати одяг та не спати після обіду… А батьки тільки посміхалися та казали не поспішати, і що вони віддали би багато, аби знову стати дітьми.
Зараз ми вже підлітки, тому можемо спробувати зрозуміти, що то за пора життя – дитинство. Це світлий безтурботний час, коли щохвилини відкриваєш для себе щось нове, а поруч з тобою люблячі люди, завжди готові до Мати вчить читати по книжках з великими картинками, тато намагається пояснити, що й як працює. Дідусь із бабусею завжди раді нашим візитам. Вони ще молоді й енергійні. Бабуся готує смакоту як на хату гостей та сподівається, що все це з'їм я один. Дідусь проводить екскурсії по саду, який здавався мені величезним.
Перший домашній улюбленець – кіт Мурзик. Перші друзі – сусідські діти, хлопці й дівчата різного віку. Перші сварки та розуміння, що люди бувають різні, дехто легко може образити.
Дитинство накладає відбиток на все життя людини, бо саме в цей період формуються основні риси характеру та світобачення, здібності та таланти. Я знаю декілька підлітків з нещасливих сімей, так їм і досі важко спілкуватися з іншими та досягати успіхів у навчанні.
Я вдячний своїм батькам за те, що моє дитинство було щасливим. Я не був розпещеною дитиною, проте мав усе необхідне, а головне – їхню турботу та увагу. Я б хотів, щоб теплі почуття, які викликають дитячі спогади, допомагали нам долати труднощі дорослого життя.