Розпочну із того, що у кожного на це питання є свої домисли. хтось ходить і хвалиться всім, що у нього повно друзів, а хтось навпаки каже, що навіть нема з ким випити 1517.чому у людей такі різні погляди? все просто, люди просто не вміють виділяти із великої маси людей знайомих і друзів. от, наприклад, у соціальній мережі вконтакті у вас є 524 друга. ви справді можете їх назвати друзями? думаю відповідь очевидна, це не друзі, а просто люди, яких ви знаєте. сам по собі знаю, що деяких людей просто додав для кількості. із більшістю не спілкуюся і видаляти їх якось тепер не пасує.але, це віртуальне життя, а є ще реальне життя, де на вашому життєвому шляху зустрічається багато людей. з одними ви дружите день, з іншими – місяць, а є і такі, що на все життя. хоча, буду з цим твердженням сперечатися і ще й як.особисто мені дуже не подобається, коли друзі є тільки до столу або ж приходять лише тоді, коли вам щось потрібно. а чого б просто не зателефонувати і не спитати як у тебе справи, чи все добре? ліньки чи це прояви егоїзму? справжня дружба – це коли людина готова тобі у будь-яку хвилину, а не морозитися, що я їду у єнакієве, а я зараз на лижах, або ж взагалі вимкнути телефон.чи є справжні друзі? можливо і є, але це одиниці. чому так? ви народжуєтеся, проходить дитинство, маєте друзів, але з часом інтереси у вас змінюються і ці вже екс-друзі просто зникають.згодом ідуть різні бурси, навчання, там також з'являються друзі, але з часом і вони зникають.у кожної людини з часом починає створюватися сім'я, народжуються діти і так далі. друзі поступово відходять на другий план.не подумайте, що тут воробус лукавить. а що не так? досить часто бачив такі ситуації, коли були люди, дружили, у когось там особисте життя складалося добре, у когось ні. і ось ці, у кого не складалося згодом починали заздрити, починалися сварки і, як наслідок, не ставало друзів. також дуже багато залежить від матеріального стану друзів. якщо ти дійсно друг, то не будеш вимахуватися тим, що ти більше заробляєш. на жаль, не завжди так буває.
Колись давно, коли на світі панували звірі, жили собі два вовки.
Любили вони їсти варенички, готові були з'їсти хоч десять мішків цієї страви! Один раз до них приходить лисичка, і каже:
- Ну раз ви готові з'їсти стільки вареників, до мені?- хитро питає руденька.
-А яка нам з цього користь?- питають ті- І до чого тут вареники?
-Ну я ще не договорила- сказала солодко лисонька- я вам дам хоч цілу тонну вашої улюбленої страви, тільки якщо ви мені до , але раз ви відмовились то...- не встигла та договорити і вовки її знову перебили.
-Ми готові на все!- крикнули сірі.
-Тоді йдіть туди куди скажу, йдіть в той темнющий, старющий ліс. І зірвіть ягоди м'ятні. Я зроблю зілля і зроблю вам цілу тонну вареників!
Вовки зібрались і пішли в ліс. А й дійсно він темнющий і старющий! Ще й вітер виє. Звірам було страшно та непривично. Але заради улюбленої їжі вони готові на все!
-Друже, тут так темно, я нічого не бачу.
-А мені дуже холодно.
Вони скаржились один одному, але таких ягід не могли знайти.
І тут вони побачили ворону.
-Що ви тут так пізно ходите? Невже щось шукаєте?
-Вороно, до ,будь ласка. Ми не можемо знайти ягіди м'ятні..
Ворона залилася сміхом
-Ви не перші хто їх шукає, але ви їх тут не знайдете. Як і в цілому світі!
Вовки перелякались і не розуміли, що їх обманули.
-Їх не існує!
-Як не їснує, нам лисичка-сестричка сказала що вони тут ростуть!
-Вас обманули, але я вам до , проведу вас з цього місця.
І тоді вовки зрозуміли один урок, ніколи не вір тому, в чому не впевнений!
Відповідь:
Колись давно, коли на світі панували звірі, жили собі два вовки.
Любили вони їсти варенички, готові були з'їсти хоч десять мішків цієї страви! Один раз до них приходить лисичка, і каже:
- Ну раз ви готові з'їсти стільки вареників, до мені?- хитро питає руденька.
-А яка нам з цього користь?- питають ті- І до чого тут вареники?
-Ну я ще не договорила- сказала солодко лисонька- я вам дам хоч цілу тонну вашої улюбленої страви, тільки якщо ви мені до , але раз ви відмовились то...- не встигла та договорити і вовки її знову перебили.
-Ми готові на все!- крикнули сірі.
-Тоді йдіть туди куди скажу, йдіть в той темнющий, старющий ліс. І зірвіть ягоди м'ятні. Я зроблю зілля і зроблю вам цілу тонну вареників!
Вовки зібрались і пішли в ліс. А й дійсно він темнющий і старющий! Ще й вітер виє. Звірам було страшно та непривично. Але заради улюбленої їжі вони готові на все!
-Друже, тут так темно, я нічого не бачу.
-А мені дуже холодно.
Вони скаржились один одному, але таких ягід не могли знайти.
І тут вони побачили ворону.
-Що ви тут так пізно ходите? Невже щось шукаєте?
-Вороно, до ,будь ласка. Ми не можемо знайти ягіди м'ятні..
Ворона залилася сміхом
-Ви не перші хто їх шукає, але ви їх тут не знайдете. Як і в цілому світі!
Вовки перелякались і не розуміли, що їх обманули.
-Їх не існує!
-Як не їснує, нам лисичка-сестричка сказала що вони тут ростуть!
-Вас обманули, але я вам до , проведу вас з цього місця.
І тоді вовки зрозуміли один урок, ніколи не вір тому, в чому не впевнений!
Пояснення: