Вправа 5. Спишіть, розставляючи розділові знаки, підкресліть однорідні члени речення та узагальнювальні слова відповідно до їхньої ролі в реченні. Поясніть розділові знаки. Вкажіть речення з неоднорідними означеннями. 1. Світає... Все спить ще і небо і зорі безсилі... (П. Тичина). 2. Усе і небо і перемелене на труху в глибоких коліях дороги сіно і вогкий гнилуватий повів ріки і тривожний крик птиці і невисока росиста отава - сповіщало, що літо вже здає ключі сумовитій осені (М. Стельмах). 3. І цвіт і грім і дощ і град я серцем спраглим все приємлю, та збережу від граду сад і захищу від грому землю (Л. Дмитерко). 4. Все змішалось в одну мить і злилось докупи і земля й море (І. Нечуй-Левицький). 5. Тихий шум лісу синява високого неба запах зелених трав все це зливалося з гомоном потривоженої крові і наповняло серце Дороша невтішним болем (Г. Тютюнник). 6. Та всі голоси і зяблика і вівсянки і зеленушки і навіть одуда заглушувало кування зозулі (О. Донченко).
Вправа 6. Відділіть пунктуаційно узагальнювальні слова й однорідні члени речення. Узагальнювальні слова підкресліть і визначте, якими членами речення вони є.
1. Гарячий степовий вітерець подихнув і обдав польовими пахощами зігрітою травою чебрецем материнкою (Панас Мирний). 2. Кожен кущик горбок долинка кожна стежечка все це було йому знайоме, промовляло до нього (М. Коцюбинський). 3. Хтось сказав, що є три справи, починаючи які ніколи не знаєш, чим вони закінчаться любов кар’єра і революція (П. Загребельний). 4. Забіліло все навколо і дорога і гайок і ставок і наш каток (М. Стельмах). 5. Із морських тварин, що я їх бачив на власні очі, зазначу таких дельфін султанка камбала морський кінь морська корова краб риба-голка медуза... (Остап Вишня
1. Українці – стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші.
Евлія Челебі
2. Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.
Ліна Костенко
3. Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
Українське прислів’я
4. Мова – то серце народу: гине мова – гине народ.
Іван Огієнко
5. Мова – це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров – умре нація.
Объяснение:
Ми вчимо історію більшу частину свого життя. Спочатку школа й університет збагачують наші знання, згодом робимо це самостійно і в залежності від бажання. Але щоразу ми знову і знову повертаємося туди, в далеке минуле нашого народу.
Колись Олександр Довженко сказав: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». Це справді так. Історію потрібно вивчати, тому що це не тільки наше минуле. Це найбільша цінність, наша основа. Як можна дивитися в майбутнє, виховувати нове покоління без усвідомлення свого коріння самого себе. Адже хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього.