Всавте знаки прептнания и буквы З...мою ліс вражає тиш...ю та життя в н...ому (не)завм...рає.
Пожвавлюют... його (щ...бетухи)пташки хоча їхні голоси не такі щедрі як
(на)весні. Серед тонкого попискув...я синичок чути посвисти
(червоно)грудих (красенів)снігурів. (Яскраво)червоні грудки ві...тінюють
(синювато) сірі спинки і гарнен...кі шапочки на гол...вках. Горобці наші
добрі зна...омі в літній період харчуют...ся (комахами) шкідниками а
(в)зимку ласують насінням бур...янів ...бирають ягоди. (У)зимку в наших
лісах з...являют...ся і гості з півночі щури-смеречнюки чечітки іноді зграйки
чижів і щиглів. Зовсім не боят...ся морозів шишкарі. Якщо на ялинках та
соснах багатий урожай шишок, вони споруджуют... гнізда і виводять
пташ...нят у (най)холоднішому місяці січні. Зрідка чути (не)голосний стук
дятла лісового лікаря. Він уважно обстежує д...рева видобуває з них
шкідників жучків черв...ячків личинки гус..ні. Пр...крашають снігові...
володі...я своїм ніжним посвистом і (не)великі гарненькі омелюхи. За
яскраве забарвлю...я дали їм ще одну назву красавки.

Кожна людина хоче мати хорошого друга. Яким повинен бути друг? Справжній друг – це добрий, вірний, чесний людина, що йде на до в скрутну хвилину, вміє виручити з біди … Нелегко знайти володаря таких достоїнств, адже кожен з нас має право на помилку. Напевно, кращий друг володіє тими якостями, які мають першорядне значення для даної конкретної людини. У одному ми цінуємо не окремі риси характеру, а приймаємо його в цілому як особистість, зі своїми звичками, манерою поведінки, промовою. Складно відповісти на запитання: «Яким повинен бути друг?» Іноді справжнім другом стає той , хто пережив разом з тобою виникли неприємності, допоміг подолати невдачі. Такій людині ти віриш, як собі. Друг ніколи не кине в біді. Він – близький, дорогий чоловік, з ним сміливо йдеш по життю. Саме поєднання слів «кращий друг» викликає почуття спокою, затишку. Зі справжнім товаришем легко вести розмову, не думаючи про те, що він буде переданий комусь в спотвореному вигляді, такій людині можна сміливо довірити свої таємниці. Кожен сам для себе вибирає, яким повинен бути один. Люди весь час мріють мати відкритого, безкорисливу людину поруч з собою. Згадайте, як багато прислів’їв складено в народі про справжню дружбу: «Друг пізнається в біді», «Кращий друг не замінить нових двох», «Сто друзів краще ста рублів». У нашому житті гроші не замінять одного. Хоча і сто справжніх друзів мати – це утопія. Найчастіше справжній друг буває один, іноді – два, рідше – три. Адже далеко не з кожним поділишся якої конфіденційної інформацією, обговориш якусь особисту, іноді інтимну ситуацію. Практично з дитинства кожен замислюється про те, хто такий кращий друг. Твір на цю тему часто пропонують написати в школі. Іноді і в більш зрілому віці не буде зайвим задуматися про те, а чи є у вас найкращий друг? Буває, що нас оточує маса знайомих, приятелів, товаришів, а от справжнього друга немає. Можливо, це пов’язано з особливостями характеру, або поруч просто відсутня людина, для якої ми не можемо стати «вірним плечем», або ж ми просто не вміємо зберігати секрети? Найчастіше саме такі «гідності» заважають дружити. Потрібно пам’ятати, що справжній друг – це не тільки людина для тебе, але і ти для нього. Справжня дружба – процес двосторонній. Обидва товариша, йдучи по життю, не образять, не обдурять, не залишаться байдужими при виникненні невдач. Вони поділять між собою і радість, і жаль, підставлять своє плече у щасливі та неприємні хвилини. Те, яким повинен бути один, залежить від нас самих. Адже для справжнього товариша можливо і пожертвувати чимось, і віддати пріоритет вирішення його проблем на шкоду собі коханому. Успіхи одного викликають не заздрість, а захват; а його невдач засмучуєшся так само, як і своїм. Дружбу потрібно цінувати, дорожити нею, адже найчастіше найменші розбіжності можуть призвести до розриву відносин, про який згодом будуть шкодувати обидві сторони. Справжній друг – це цінність, якою не варто розкидатися, справжні друзі – ті, хто знають: треба завжди пам’ятати одне про одного.

Іменник середнього роду Розклад відноситься до другого відміні і володіє закінченням -Е: Розклад-Розклади-розклад-Розклад-Розкладу-Розкладі. До речі, вельми поширена помилка - виділяти закінченням дві останні голосні, але то що добре для прикметників не завжди вірно для іменників, що і доводить схиляння слова.

Однокореневі словами виявляються: Розклад-Розписати-Писати-Письменник-Писемність-Лист.

Отже коренем слова буде морфема -ПІС-.

Далі виділимо в складі слова приставку рас, суфікс-а- від дієслова Розписати і суфікс іменника -НІ- (ний).

Отримуємо: РАС-ПІВ-А-НІ-Е (приставка-корінь-суфікс-суфікс закінчення), основа слова: РАСПІСАНІ-.

Объяснение: