Всего лишь 4 вопроса 12 !
1. позначте складносурядне речення, у якому не потрібно ставити кому (розділові знаки пропущено).
a) жде спрагла земля плодотворної зливи і вітер над нею гуляє бурхливий (і. франко).
б) грає сонце в горщиках і весело виблискують гори гончарського добра (м. хвильовий).
b) на галявину зрідка навідуються зграї птахів або інколи загляне лисиця (остап вишня).
г) улітку в містечку збирали вишні, сливи, яблука і тоді пахло на базарах забутою старовиною (м. хвильовий).

2. одночасність подій виражають частини складносурядного речення
(розділові знаки пропущено)
а багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно.
б раптом заблискотів заколихав вогнями весь правий берег і стало видно скіфські могили над дніпром і лівобережні піски.
в біла стежка в далечі губилась а мені у безтурботні дні назавжди навіки полюбились ніжні і замріяні пісні.
г одна хвилинка темного горя і вмить усміхнулось направо усміхнулось наліво і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба.

3. складносурядним із протиставними відношеннями між частинами
є речення
а запрягайте коні в шори, коні воронії, та й поїдем доганяти літа молодії.
б темне небо лежало, і хмара ходила навкісна, та шуміли тополі.
в була я щаслива, та терном поросла моя дорога до того щастя.
г ялинка затремтіла від низу до вершечка, та кілька глиць упало на сніг.
д лиш коники в стерні сюрчали та марево хилилось до землі.

4.коми не треба ставити між частинами складносурядного речення
(розділові знаки пропущено)
а козацький вітер вишмагає душу і я у ніжність ледве добреду.
б лиш гул од копит степом котився та хліба шелестіли.
в а вже весна і знову серця щем і знов надія мертва оживає.
г а літо йде полями і гаями і вітер віє і цвіте блакить.
д реве дніпро й лани широкополі пахнуть колосом шумлять.

- Скажіть, будь ласка, якою мовою Ви зазвичай спілкуєтеся?

- Своєю рідною - українською.

- А Вам відомо, яких утисків зазнавала наша мова протягом багатьох століть?

- Так, звичайно, я дещо знаю про це. Взагалі дивно, що українська мова досі існує, адже наша країна перебувала під владою іноземних держав, які всіляко пригнічували як наш народ, так і нашу мову.

- Отже, Ви згодні з тим, що мова - не тільки засіб комунікації, але й б духовної самоідентифікації?

- Ви маєте рацію. Адже передусім через мову людина виявляє свою індивідуальність, духовність, культуру, ставлення до свого народу, до інших осіб і до світу...

- Я, як і Ви, вважаю, що  відродження, розвиток і поширення української мови  є визначальним чинником і головною ознакою ідентичности української нації та засобом самовираження кожного українця.

- Отже, ми з Вами однодумці. Дякую Вам!

- Навзаєм!

   Монети стали платіжним засобом близько 700 року до нашої ери у Греції. Виготовленням монет займалася держава. Монети виготовлялися з золота, срібла, міді або інших металів і мали лицьову (аверс) та зворотню (реверс) сторони та бічну поверхню (гурт). Справа виготовлення монет була відносно простою. Спочатку плавили метал та виготовляли з нього круглі диски, а потім на них наносили карбування.

         Слово «монета» - це одно з імен давньоримської богині Юнони і одночасно назва місця, де карбували ці грошові знаки.    

Одночасно з появою монет з*явилися й ті, хто ці монети підробляв. На мідний диск наносили тонкий шар золота або срібла. Цей вид злочину був вельми розповсюджений, і за нього була передбачена смертна кара. Підробити монету можна було досить просто, тому що вони не мали правильної форма, а карбування наносилось не дуже чітко.  

        Тоді й виник засіб перевірити – чи справжня монета. Гострим ножем зрізався краєчок диска, і тоді можна було виявити підробку.  

         Карбування монет було державною справою. Випуск кожної нової монети був пов*язаний з іменем нового правителя.  

        У 1792 році при розкопках у Києві була знайдена перша давньоруська монета. Це була срібна монета часів князя Ярослава Мудрого, яка так і називалася – «срібник».  

        Тепер монети виробляють із різних сплавів міді, нікелю, алюмінію. Монета була й залишається платіжним засобом, хоча в наш час її витісняють паперові або й взагалі віртуальні гроші.  

       Монети часто слугують амулетами, є звичай залишати «на щастя» монетку з першої зарплати, кинути її у море, щоб іще колись повернутись на улюблене місце. Монети –  не лише історія та мистецтво.