Осінній пейзаж! Як зачаровує він своєю тендітно красою та яскравими барвами! Дерева навколо одягли золотисто–червоні вбрання та стоять, такі величні й неприступні. Осінь, неначе талановитий художник малює свої акварелі. Декілька мазків та увесь світ стає іншим. Чи можливо пізнати знайомий клен, що росте під моїм вікном? Він, наче дерево з чарівної казки, сяє золотими сполохами у відблисках блідого сонячного проміння.
Яскраво палають ягоді калини та горобини, мерехтить у повітрі тонка срібляста павутинка. Я люблю осінь, тому ця пора року, як ніяка інша, пробуджує нашу фантазію та уяву.
Ось листя, коричневе золотисте, багряне, барвисте, кружляє навколо, неначе стайка дивовижних метеликів, і зробив на льоту декілька танцювальних піруетів, плавно лягає на землю, встилаючи її дорогоцінним килимом.
А які прекрасні останні осінні квіти! Є щось сумне та світле у їх примарній красі, у їх гірковато – п’янкому ароматі, у ніжності пелюстків…Пишні та різнокольорові айстрі, елегантні жоржини, тендітні, тонкі хризантеми…Я замальовую їх до свого альбому, щоб навічно зберегти ці красу на паперових аркушах, але ж не можливо наздогнати у таланті саму осінь!
Навіть коли йде дощ, пейзажна картина не втрачає своєї цільності та гармонії. Небо набуває темного, кольору, стає глибоко синім, майже чорним, неначе свинець…Такий окрас створює чудовий контраст із загальною червоно – золотою гамою, що панує навколо. Летять кришталеві дощові краплі,створюючи на асфальті дзеркальця з калюж… Навіть повітря восени перестає бути звичайним, прозорим, воно наповнюється солодкою димкою і наче набуває певної густоти та щільності.
Час минає і осінь вносить зміни до своєї картини: оголяються дерева, темнішає килим із листя, що вкриває дороги та тропки, увесь пейзаж набуває більш видержаного темно – коричневого та бордового забарвлення.
Світ навколо стає трохи сумним, але все одно, безумовно, вишуканим та прекрасним. Не одне століття найвидатніші поети та художники, присвячують свої найкращі творі саме осені, її оспівують у віршах, вона зароджує свої особливі мотиви. Чарівний осінній пейзаж завжди буде джерелом натхнення та захоплення, дивовижним витвором мистецтвам, дарованим людству самою природою.
Ябажаю потрапити в місто де всю роботу виконують роботи. - справді? алеж якщо всю роботу будуть виконувати ща нас , уяви у що перетвориться людство! - і у що ж? як на мене , не доведеться робити зайву роботу. - проте, знаючи , що всю роботу виконають за них, люди перестануть вчитись, практикувати знання, а отже , й розвиватись. всеж, ніякі роботи е замінять людські можливості! – а знаєш, ти права, механізми це добре, проте призначення людини і є в цілях і роботі яку ми виконуємо для їх досягнення.
Осінній пейзаж! Як зачаровує він своєю тендітно красою та яскравими барвами! Дерева навколо одягли золотисто–червоні вбрання та стоять, такі величні й неприступні. Осінь, неначе талановитий художник малює свої акварелі. Декілька мазків та увесь світ стає іншим. Чи можливо пізнати знайомий клен, що росте під моїм вікном? Він, наче дерево з чарівної казки, сяє золотими сполохами у відблисках блідого сонячного проміння.
Яскраво палають ягоді калини та горобини, мерехтить у повітрі тонка срібляста павутинка. Я люблю осінь, тому ця пора року, як ніяка інша, пробуджує нашу фантазію та уяву.
Ось листя, коричневе золотисте, багряне, барвисте, кружляє навколо, неначе стайка дивовижних метеликів, і зробив на льоту декілька танцювальних піруетів, плавно лягає на землю, встилаючи її дорогоцінним килимом.
А які прекрасні останні осінні квіти! Є щось сумне та світле у їх примарній красі, у їх гірковато – п’янкому ароматі, у ніжності пелюстків…Пишні та різнокольорові айстрі, елегантні жоржини, тендітні, тонкі хризантеми…Я замальовую їх до свого альбому, щоб навічно зберегти ці красу на паперових аркушах, але ж не можливо наздогнати у таланті саму осінь!
Навіть коли йде дощ, пейзажна картина не втрачає своєї цільності та гармонії. Небо набуває темного, кольору, стає глибоко синім, майже чорним, неначе свинець…Такий окрас створює чудовий контраст із загальною червоно – золотою гамою, що панує навколо. Летять кришталеві дощові краплі,створюючи на асфальті дзеркальця з калюж… Навіть повітря восени перестає бути звичайним, прозорим, воно наповнюється солодкою димкою і наче набуває певної густоти та щільності.
Час минає і осінь вносить зміни до своєї картини: оголяються дерева, темнішає килим із листя, що вкриває дороги та тропки, увесь пейзаж набуває більш видержаного темно – коричневого та бордового забарвлення.
Світ навколо стає трохи сумним, але все одно, безумовно, вишуканим та прекрасним. Не одне століття найвидатніші поети та художники, присвячують свої найкращі творі саме осені, її оспівують у віршах, вона зароджує свої особливі мотиви. Чарівний осінній пейзаж завжди буде джерелом натхнення та захоплення, дивовижним витвором мистецтвам, дарованим людству самою природою.