Вставним словом прислівника в реченні є:А)хоробрий і із смертю стрінеться по-геройськи. Б)честь цінують дороще від золота. В)на чюжині самотньо як у домовині. Г) звісно відвагу без сили не цінують. ДО ТЬ БУТЬЛАСКА ПОТРІБНО НА СЬОГОДНІ ЗАРАНІЄ ДЯКУЮ
Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької — театр опери і балету у Львові, розташований в історичному центрі міста на проспекті Свободи, 28 та названий на честь відомої української оперної співачки Соломії Крушельницької. Будівництво театру розпочалось у червні 1897 року за проектом архітектора Зигмунта Горголевського — автора багатьох монументальних споруд Польщі і Німеччини.
Відкрився театр для глядача 4 жовтня 1900 р. прем'єрою лірико-драматичної опери «Янек» Владислава Желенського — про життя карпатських верховинців. Головну партію співав український тенор Олександр Мишуга. В урочистому відкритті взяли участь письменник Генрик Сенкевич, композитор Ігнацій Ян Падеревськийта делегації з різних європейських театрів.
Понад чотири сторіччя тому, в 1574 р. у львівській друкарні Івана Федорова вийшли найстаріші на Україні друковані книги. Ця подія мала величезне значення для розвитку української культури, для дальшого зміцнення російсько-українських культурних зв’язків.
В наш час не можна собі уявити людського суспільства без книг, газет, журналів. Друковане слово є надійним знаряддям невпинного розвитку освіти, науки, культури, всієї людської цивілізації. З перспективи всіх пізніших досягнень, здобутих людством за до поліграфічного поширення і зберігання інформації, особливо чітко вимальовується значення діяльності тих людей, які у неймовірно складних обставинах зробили перші кроки на ниві книгодрукування.
К. Маркс відносив винайдення друкарства до числа тих винаходів, які становили «необхідні передумови буржуазного розвитку». Характеризуючи процес розкладу феодалізму і виникнення національних держав у Західній Європі, він писав: «Поширення друкарства, відродження інтересу до вивчення античної літератури, весь культурний рух, який з 1540 р. стає дедалі більшим, дедалі загальнішим,— все це пішло на користь бюргерству і королівській владі в боротьбі проти феодалізму».
Виникнення друкарства у східнослов’янських народів нерозривно пов’язане з іменами визначних першодрукарів Швайпольта Фіоля, Франциска Скорини, Івана Федорова. Для України особливо важливою була діяльність Івана Федорова. Видатний син російського народу Іван Федоров провів на Україні останнє десятиріччя свого життя. З 12 відомих його друкарських праць у цей час вийшли шість, що становить за обсягом понад 70 % всієї його друкованої продукції. Федоровські видання заклали міцний фундамент для дальшого безперервного розвитку друкарства на Україні.
Велика заслуга Івана Федорова та його співробітників полягала в тому, що їх діяльність відповідала назрілим потребам суспільного розвитку. Виникнення друкарства на українських землях було зумовлене розвитком економіки й культури, піднесенням визвольної боротьби народних мас проти соціального та національного гноблення. Врахування передумов і обставин зародження книговидавництва дає змогу глибше усвідомити значимість внеску першодрукаря у скарбницю української культури.
Головні джерела для вивчення початкового періоду історії друкарства — стародруковані книги і архівні документи. Перші дослідники діяльності Івана Федорова та інших першодрукарів знали про них, за невеликими винятками, тільки те, що безпосередньо було сказано в передмовах та післямовах стародруків. Значення передмов та післямов — особливо високоталановитих післямов самого Івана Федорова — важко переоцінити. Але в наш час об’єктом вивчення стали також всі тексти стародруків, особливості їх шрифтів, гравюр, орнаментики. Порівняння стародруків між собою і з рукописами дозволило зробити важливі висновки про Івана Федорова як книговидавця, що поєднував новаторство з творчим використанням традицій культури східнослов’янських народів. Цікаві наслідки дає і аналіз відмінностей між окремими примірниками. У давнину під час друкування книги до тексту вносилися зміни (навмисні і випадкові), використовувався різний папір, інколи змінювалося й оформлення. Встановлення різниць між примірниками дало змогу з’ясувати невідомі раніше подробиці про друкарську техніку Івана Федорова та його безпосередніх попередників, про методику редагування ними текстів. Надзвичайно цікавими є також дописки на полях багатьох примірників. Вони свідчать про коло читачів книг, про їх ставлення до тексту і тим самим — про суспільний резонанс книжок.
Завдяки планомірним розшукам коло стародруків, доступних до вивчення, постійно зростає. Перелік кириличних книг другої половини XVI ст., виявлених до 1979 p., включає 510 примірників друків Івана Федорова. На підставі цього переліку можна зробити висновок, що першодруковані видання збереглися дуже нерівномірно: найбільш повно видання великого формату й обсягу, значно гірше дрібні книжечки, зокрема букварі. Переважна більшість примірників видань Івана Федорова зосереджена у книгозбірнях великих міст Росії та України, однак окремі унікальні примірники збереглися за кордоном — в Німеччині, Данії, Бельгії, США. На сьогодні книги Івана Федорова виявлено в 85 містах і селах 22 країн.
В ході вивчення виявлених примірників було опубліковано чимало цікавих покрайніх записів, в тому числі зроблених за життя Івана Федорова. Для вивчення мистецтвознавчої спадщини першодрукаря велике значення має опублікування репродукцій всіх фігурних і орнаментальних гравюр, наявних у федоровських друках.
Відкрився театр для глядача 4 жовтня 1900 р. прем'єрою лірико-драматичної опери «Янек» Владислава Желенського — про життя карпатських верховинців. Головну партію співав український тенор Олександр Мишуга. В урочистому відкритті взяли участь письменник Генрик Сенкевич, композитор Ігнацій Ян Падеревськийта делегації з різних європейських театрів.
Понад чотири сторіччя тому, в 1574 р. у львівській друкарні Івана Федорова вийшли найстаріші на Україні друковані книги. Ця подія мала величезне значення для розвитку української культури, для дальшого зміцнення російсько-українських культурних зв’язків.
В наш час не можна собі уявити людського суспільства без книг, газет, журналів. Друковане слово є надійним знаряддям невпинного розвитку освіти, науки, культури, всієї людської цивілізації. З перспективи всіх пізніших досягнень, здобутих людством за до поліграфічного поширення і зберігання інформації, особливо чітко вимальовується значення діяльності тих людей, які у неймовірно складних обставинах зробили перші кроки на ниві книгодрукування.
К. Маркс відносив винайдення друкарства до числа тих винаходів, які становили «необхідні передумови буржуазного розвитку». Характеризуючи процес розкладу феодалізму і виникнення національних держав у Західній Європі, він писав: «Поширення друкарства, відродження інтересу до вивчення античної літератури, весь культурний рух, який з 1540 р. стає дедалі більшим, дедалі загальнішим,— все це пішло на користь бюргерству і королівській владі в боротьбі проти феодалізму».
Виникнення друкарства у східнослов’янських народів нерозривно пов’язане з іменами визначних першодрукарів Швайпольта Фіоля, Франциска Скорини, Івана Федорова. Для України особливо важливою була діяльність Івана Федорова. Видатний син російського народу Іван Федоров провів на Україні останнє десятиріччя свого життя. З 12 відомих його друкарських праць у цей час вийшли шість, що становить за обсягом понад 70 % всієї його друкованої продукції. Федоровські видання заклали міцний фундамент для дальшого безперервного розвитку друкарства на Україні.
Велика заслуга Івана Федорова та його співробітників полягала в тому, що їх діяльність відповідала назрілим потребам суспільного розвитку. Виникнення друкарства на українських землях було зумовлене розвитком економіки й культури, піднесенням визвольної боротьби народних мас проти соціального та національного гноблення. Врахування передумов і обставин зародження книговидавництва дає змогу глибше усвідомити значимість внеску першодрукаря у скарбницю української культури.
Головні джерела для вивчення початкового періоду історії друкарства — стародруковані книги і архівні документи. Перші дослідники діяльності Івана Федорова та інших першодрукарів знали про них, за невеликими винятками, тільки те, що безпосередньо було сказано в передмовах та післямовах стародруків. Значення передмов та післямов — особливо високоталановитих післямов самого Івана Федорова — важко переоцінити. Але в наш час об’єктом вивчення стали також всі тексти стародруків, особливості їх шрифтів, гравюр, орнаментики. Порівняння стародруків між собою і з рукописами дозволило зробити важливі висновки про Івана Федорова як книговидавця, що поєднував новаторство з творчим використанням традицій культури східнослов’янських народів. Цікаві наслідки дає і аналіз відмінностей між окремими примірниками. У давнину під час друкування книги до тексту вносилися зміни (навмисні і випадкові), використовувався різний папір, інколи змінювалося й оформлення. Встановлення різниць між примірниками дало змогу з’ясувати невідомі раніше подробиці про друкарську техніку Івана Федорова та його безпосередніх попередників, про методику редагування ними текстів. Надзвичайно цікавими є також дописки на полях багатьох примірників. Вони свідчать про коло читачів книг, про їх ставлення до тексту і тим самим — про суспільний резонанс книжок.
Завдяки планомірним розшукам коло стародруків, доступних до вивчення, постійно зростає. Перелік кириличних книг другої половини XVI ст., виявлених до 1979 p., включає 510 примірників друків Івана Федорова. На підставі цього переліку можна зробити висновок, що першодруковані видання збереглися дуже нерівномірно: найбільш повно видання великого формату й обсягу, значно гірше дрібні книжечки, зокрема букварі. Переважна більшість примірників видань Івана Федорова зосереджена у книгозбірнях великих міст Росії та України, однак окремі унікальні примірники збереглися за кордоном — в Німеччині, Данії, Бельгії, США. На сьогодні книги Івана Федорова виявлено в 85 містах і селах 22 країн.
В ході вивчення виявлених примірників було опубліковано чимало цікавих покрайніх записів, в тому числі зроблених за життя Івана Федорова. Для вивчення мистецтвознавчої спадщини першодрукаря велике значення має опублікування репродукцій всіх фігурних і орнаментальних гравюр, наявних у федоровських друках.