Вулиця про яку я розповім не є особливою проте тут пройшли роки мого дитинства. Моя вулиця бере свій початок в 1700 році саме тоді було засноване село через яке вона проходить. Назва вулиці--Центральна таку назву вона отримала тому що проходить вздовж села.Впорівнянні з іншими вулицями селища Центральна є найбільша та найдовша бо проходить через два кінця села. З правого і лівого боку по всій довжині вулиці розміщені сільські будиночки,також в кінці вулиці є невеличкий магазин де зкупляються жителі селища. Посередині вулиці розташована
Церква святого Архангела Михайла побудована в 1901 році. Так як вулиця розташована в селі проїзжа частина складається з шутру і каміння, а тротуарів тут ніколи і не було.Проте є багато дерев які проходять через цілу вулицю.Тут Ростуть такі дерева як--береза, яблуня, груша, ялиця і навіть великий дуб. Через різноманіття дерев вулиця весною є дуже пишною і красивою,так-як розпускаються бруньки і листки, літом вулиця є приємною через теплий клімат, осінню найкрасивіша, бо листя переливається красивими жовто-червоними листками, а в зимку вулиця лежить в снігу через низький трафік автомобілів.Через це можна прямо на дорозі їздити на санках. Моя вулиця є типовою для селища і цим вона прекрасна, цвірінькання пташок, легкий вітерець усе це створює гармонію в якій приємно знаходитись.
Одного разу мені закортіло піти у гори.Я взяла з собою все необхідне-подушку,палатку,ковдру,телефон,фотоапарат...Але сумка виявилася занадто важкою.Та я не могла залишити телефон і фотоапарат.Вигідніше було залишити ковдру.І сумка стала надто легше.Ми вирушили вгору.Високо у горах мені стало холодно. та я залишила разом із ковдрою свою теплу куртку.А коли на землю стали спускатися сутінки стало ще гірше... Ми розпалили багаття,поставили палатки...Прийшов час лягати спати.Я залізла у палатку але не взяла ковдру!Спати на твердій землі було не дуже приемно...На наступний день ми почали спускатися вниз.Пішов дощ...Парасолька не влазила у сумку навіть тоді коли я виклала ковдру.Прийшлося бігти під дощем...Коли ми нарешті прийшли додому я з полегшенням зітхнула...Ось така нещаслива поїздка у гори сталася зі мною одного разу.
ПЕРЕД ГРОЗОЮ Здається все навкруги завмирає і чекає чогось недзвичайного.Не чути щебету птахів наче вони зникли десь.Дерева стоять тихо.Настає повна тиша.Є таке навіть прислів'я " Тиша перед бурею " Тільки хвилюється небо.Пливуть по ньому чорні хмари.Все ближче та ближче...А ж ось налітає зухвалий вітер.Гроза !Гріміт грім,спалахнула блискавка.Всі сховалися.А я ні. ПІСЛЯ ГРОЗИ Закінчилася гроза.На блакитному небі сяє сонечко.З'явилося веселка.Цвірінкають весело пташки На траві та листочках дерева блищать краплини дощу.Після грози свіже повітря.