Кар’єризм – це намагання зробити кар’єру, не враховуючи інтереси громадської справи; гонитва за особистими успіхами. зрозуміло, що перша частина цього тлумачення має явно негативне забарвлення. але хіба можна зневажати цілеспрямовану, працьовиту людину, яка вміє досягати поставленої мети, навіть якщо іноді вона поводить себе егоїстично? напевно, усі успішні люди – кар’є уважаю, що не може бути піддана сумніву позиція, згідно з якою кар’єризм є важливою ознакою життя сучасної людини. проте він не завжди має бути жорстким та егоїстичним: особисті успіхи нерідко залежать від уміння добре ставитися до . свою позицію я хотіла б підтримати низкою аргументів. по-перше, здобутки, в основі яких нехтування громадських інтересів, не бувають міцним підгрунтям для наступних досягнень, не дають тривалої користі, надії на підтримку в скрутних обставинах, коли людині потрібна . і якщо кар’єрист не матиме хороших стосунків із своїми колегами, то особисті успіхи можуть його оминути. прикладом цього є історія, про яку я дізналася, працюючи з відомою журналісткою джессікою мішо. вона розповіла про талановитого французького дизайнера, котрого в момент фінансової кризи не підтримала преса. амбітність та егоїзм кутюр’є позбавили його людської симпатії і , що й призвело до закриття його будинку моди. по-друге, цілеспрямованість і працьовитість є найголовнішими факторами розвитку кар’єри. успіх приходить до тих, хто залишається людяним і чесним. усе інше – швидкоплинне. доречним зразком жінки, яка змогла зробити блискучу кар’єру, є діда – героїня роману люко дашвар "мати все". вона, талановитий лікар із родини інтелігентів, зберегла людяність навіть після того, як стала провідним спеціалістом приватної іноземної клініки.безперечно, можна навести ще чимало прикладів на користь моєї позиції, але й запропоновані вище доводять, що успіх людини залежить від уміння досягати мети чесними шляхами. бо егоїзм і зневажання інших не завжди можуть створенню чудової карьери.
чарівне закарпаття милує неповторними крає, багатством кольорів та незабутніми панорамами всіх тих, хто приїжджає в гості та живе тут. одним із найвидатніших місць області є справжній замок паланок, який захоплює нас своїм силуетом при сході раннього сонечка.
дивна назва цієї історичної пам'ятки походить від маленького містечка, полями та ровом з водою, що знаходиться біля підняжжя 68-метрової гори, на якій він і розташований. говорять, що перша споруда, яка згодом перетворилася у сучасний замок, була збудована білими хорватами в x ст., які проживали тут. першим володарем міцної фортеці став князь федір корятович, який перетворив її у свою резиденцію. він же викопав величезний колодязь, з якого, за легендою, кожну ніч виє чорт. навколо споруди ростуть зелені дерева. вони, наче піднімають догори весь могутній замок, вершини якого доторкаються до блакитного неба.
споруда має три захисні фортеці, під якими розташовані підвали. замок глибоким ровом, через який можна пройти по дерев'яному мосту. передня частина непримітна, з трьома невеличкими вікнами та загадковим порталом, за яким ти опиняєшся в іншому вимірі простору та часу, адже містична атмосфера палацу не залишить байдужим нікого. багато людей приходять побувати там, подивитись на мукачеве з висоти.
сучасний стан цієї історичної пам'ятки плачевний, хоча деякі частини відреставровані. я надіюся, що знайдуться люди, які зможуть зберегти її і для інших поколінь, адже без минулого нема майбутнього.
мукачівський замок - один з небагатьох, який поєднав у собі декілька стилів середньовіччя. я горджуся тим, що завдяки паланку про наше закарпаття говорять навіть за кордом. тому цінуймо та зберігаймо його!
містичний замок
чарівне закарпаття милує неповторними крає, багатством кольорів та незабутніми панорамами всіх тих, хто приїжджає в гості та живе тут. одним із найвидатніших місць області є справжній замок паланок, який захоплює нас своїм силуетом при сході раннього сонечка.
дивна назва цієї історичної пам'ятки походить від маленького містечка, полями та ровом з водою, що знаходиться біля підняжжя 68-метрової гори, на якій він і розташований. говорять, що перша споруда, яка згодом перетворилася у сучасний замок, була збудована білими хорватами в x ст., які проживали тут. першим володарем міцної фортеці став князь федір корятович, який перетворив її у свою резиденцію. він же викопав величезний колодязь, з якого, за легендою, кожну ніч виє чорт. навколо споруди ростуть зелені дерева. вони, наче піднімають догори весь могутній замок, вершини якого доторкаються до блакитного неба.
споруда має три захисні фортеці, під якими розташовані підвали. замок глибоким ровом, через який можна пройти по дерев'яному мосту. передня частина непримітна, з трьома невеличкими вікнами та загадковим порталом, за яким ти опиняєшся в іншому вимірі простору та часу, адже містична атмосфера палацу не залишить байдужим нікого. багато людей приходять побувати там, подивитись на мукачеве з висоти.
сучасний стан цієї історичної пам'ятки плачевний, хоча деякі частини відреставровані. я надіюся, що знайдуться люди, які зможуть зберегти її і для інших поколінь, адже без минулого нема майбутнього.
мукачівський замок - один з небагатьох, який поєднав у собі декілька стилів середньовіччя. я горджуся тим, що завдяки паланку про наше закарпаття говорять навіть за кордом. тому цінуймо та зберігаймо його!