у эсхила, прикованный прометей – титан, сын фемиды, знающий от неё все тайны будущего. при войне олимпийских богов с титанами, прометей отделился от титанов, стал на стороне зевса и своими умными советами ему победить. но, сделавшись владыкою вселенной, зевс хотел истребить людей и создать новый род человеческий. в этом мифе прометей спас людей и дал им огонь, употребление которого – начало всех улучшений в человеческой жизни, основание владычества человека над природою. прометей научил людей и строить жилища, знать время восхождения небесных светил и пути их, научил считать, писать, узнавать будущее, приносить жертвы; научил их врачебному искусству, мореплаванию, другим знаниям, служащим на благо жизни. за эти благодеяния людям, прометей был, по повелению зевса, прикован медными цепями к утесу в бездонной пустыне скифской страны; там жжет его днем палящий зной солнца, ночью мучит иней мороза, так что он завидует судьбе своих братьев, низвергнутых в тартар.
но как ни тяжки страдания прометея в мифе, твердость души его остается непреклонна; он страдает за самоотверженную любовь к людям; сознание этого подкрепляет его, и он мужественно выносит мучения. прометею известен час, когда постигнет зевса кара, на которую обречен проклятием крона сын, низложивший отца; это знание – тайна прометея, и никакие угрозы зевса не могут вырвать ее у него. таково содержание второй из трех трагедий эсхила, имевших своим содержанием миф о прометее. только вторая дошла до нас; первая и третья погибли. третья трагедия изображала мучение прометея, прикованного на скале, и избавление его. её содержание было: кентавр хирон, « людям», неисцелимою раною, добровольно пошел за прометея в тартар, давая своим самопожертвованием искупление ему; геракл убивает орла, который терзал прометея; зевс примиряется с прометеем, и восстановляется мир между олимпийцами и титанами. прометей будет носить, как символы своих страданий, венок из ветвей ивы на голове и железное кольцо на руке.
Як на мене, звичка ділити все на чорне і біле, упадати в крайнощі, категоричність суджень не змоги налагодити взаєморозуміння між людьми. зрозуміло, можна знайти вихід із ситуації, коли людина вчинила неправильно й розуміє свою провину, однак зради, на мою думку, пробачати не можна.
по-перше, незважаючи на мотиви, цей страшний гріх завжди є проявом неповаги, егоїзму, він однаково огидний і в стосунках між людьми, і в ставленні до ідеалів, до батьківщини. якими б най- прекраснішими намірами не виправдовувався зрадник, насправді він ставить власні інтереси понад усе, не бачить усіх наслідків свого вчинку або їх нехтує.
яскравим прикладом може бути головний герой новели миколи хвильового «я (романтика)». він стоїть перед вибором: убити рідну матір і надалі служити революційним ідеалам чи ні. у будь-якому разі це буде зрадою або ідей партії, або ж самого себе. перетворюючись на фанатичного пса тоталітарної системи, він убиває матір; і навіть те, що він виконував свій революційний обов’язок, його в жодному разі не виправдовує.
по-друге, пробачити таку людину — те саме, що й дозволити їй зраджувати знову, заохотити до аналогічних дій. закономірно, що вона буде здатна вчинити так і наступного разу.
прикладом з історії може бути те, як юда зрадив ісуса христа за тридцять срібняків. ісус знає, що це станеться, але все одно тримає його біля себе до кінця, виявляючи свою любов. але, звичайно, юду це не зупинило. що мало статися, те сталося. і не було в грішника таких мук сумління, які б свідчили, що ця його зрада остання.
виходячи з наведених аргументів, можна зробити висновок, що виправдовувати зрадника не можна; зневаживши інших, він і сам утрачає довіру до себе. якщо людина одного разу була здатна на віроломність і продажність, то в подібних ситуаціях учинить так ще не раз.
ответ:
миф о прометее у эсхила
объяснение:
у эсхила, прикованный прометей – титан, сын фемиды, знающий от неё все тайны будущего. при войне олимпийских богов с титанами, прометей отделился от титанов, стал на стороне зевса и своими умными советами ему победить. но, сделавшись владыкою вселенной, зевс хотел истребить людей и создать новый род человеческий. в этом мифе прометей спас людей и дал им огонь, употребление которого – начало всех улучшений в человеческой жизни, основание владычества человека над природою. прометей научил людей и строить жилища, знать время восхождения небесных светил и пути их, научил считать, писать, узнавать будущее, приносить жертвы; научил их врачебному искусству, мореплаванию, другим знаниям, служащим на благо жизни. за эти благодеяния людям, прометей был, по повелению зевса, прикован медными цепями к утесу в бездонной пустыне скифской страны; там жжет его днем палящий зной солнца, ночью мучит иней мороза, так что он завидует судьбе своих братьев, низвергнутых в тартар.
но как ни тяжки страдания прометея в мифе, твердость души его остается непреклонна; он страдает за самоотверженную любовь к людям; сознание этого подкрепляет его, и он мужественно выносит мучения. прометею известен час, когда постигнет зевса кара, на которую обречен проклятием крона сын, низложивший отца; это знание – тайна прометея, и никакие угрозы зевса не могут вырвать ее у него. таково содержание второй из трех трагедий эсхила, имевших своим содержанием миф о прометее. только вторая дошла до нас; первая и третья погибли. третья трагедия изображала мучение прометея, прикованного на скале, и избавление его. её содержание было: кентавр хирон, « людям», неисцелимою раною, добровольно пошел за прометея в тартар, давая своим самопожертвованием искупление ему; геракл убивает орла, который терзал прометея; зевс примиряется с прометеем, и восстановляется мир между олимпийцами и титанами. прометей будет носить, как символы своих страданий, венок из ветвей ивы на голове и железное кольцо на руке.
по-перше, незважаючи на мотиви, цей страшний гріх завжди є проявом неповаги, егоїзму, він однаково огидний і в стосунках між людьми, і в ставленні до ідеалів, до батьківщини. якими б най- прекраснішими намірами не виправдовувався зрадник, насправді він ставить власні інтереси понад усе, не бачить усіх наслідків свого вчинку або їх нехтує.
яскравим прикладом може бути головний герой новели миколи хвильового «я (романтика)». він стоїть перед вибором: убити рідну матір і надалі служити революційним ідеалам чи ні. у будь-якому разі це буде зрадою або ідей партії, або ж самого себе. перетворюючись на фанатичного пса тоталітарної системи, він убиває матір; і навіть те, що він виконував свій революційний обов’язок, його в жодному разі не виправдовує.
по-друге, пробачити таку людину — те саме, що й дозволити їй зраджувати знову, заохотити до аналогічних дій. закономірно, що вона буде здатна вчинити так і наступного разу.
прикладом з історії може бути те, як юда зрадив ісуса христа за тридцять срібняків. ісус знає, що це станеться, але все одно тримає його біля себе до кінця, виявляючи свою любов. але, звичайно, юду це не зупинило. що мало статися, те сталося. і не було в грішника таких мук сумління, які б свідчили, що ця його зрада остання.
виходячи з наведених аргументів, можна зробити висновок, що виправдовувати зрадника не можна; зневаживши інших, він і сам утрачає довіру до себе. якщо людина одного разу була здатна на віроломність і продажність, то в подібних ситуаціях учинить так ще не раз.
258 слов