Вже їдучи, Іван гукнув йому останній свій заповіт «Тримайся, Тарасе, Штернберга!..» (Вас Шевч). 2. «Якиме! гукнув я незадоволено де люди? я не
пізнао рідного дому!» (Ю. Янов.). 3. «Ходите собі по нацих усюдах» сказав
делікатно козак Корсун, смикаючи себе за чорний вус (Ю. Янов.). 4. «Може, у
ворота тепер вийти? подумав він. Ні, краще не показуватись на очі» і
попрямував до паркану (М.Хвил.) 5. Селянка коло мене сказала «Гарна
рушника, диви, як пробивас!» (Ю. Янов.). 6. «І справді повторив за ним мій
батько весело, з'явились у сам добрий час, ще й з фіалками. Сама, як фіалка». І
подав і, зарум'яненій, руку. (О. Коб.). 7. «Бог не без милості, козак не без
прастя казав наш дідусь, а ми його онуки (1.Багр.). 8. Ідучи вниз сходами,
хлопець здивовано обмірковував ці слова «Які вірші? До чого тут вірші?»
(В Пім.). 9. Витяг пожмакану книжку з кишені і, сказавши братові «Гуляй, поки
що зосередився на сторінках з обідраними берегами (В.Бар.). 10. Для
України» ктика його молодий голос (О. Коб.).
У кожному мікросуспільстві можна зустріти людей, які виокремлюються з загальної маси. Зазвичай, їх не сприймає оточення. Через це вони змушені бути одинаками. Таких людей називають білими воронами. Білі ворони зазвичай виділяються через свою зовнішність, поведінку або навіть вади здоров’я.
Дуже часто у школі діти, слабші та хворобливіші за інших, стають білими воронами. Я вважаю, що такі особистості надзвичайно сильні. Адже вкрай важко йти у те суспільство, де тебе не сприймають, де ти один, де в тебе немає підтримки. Тому, ніколи не потрібно поділяти людей. Варто пам’ятати, що кожен з нас – індивідуальність, що заслуговує на увагу.