Давним-давно у одному селі жила бабуся яка дуже любила в"язати шкарпетки і інші речі своїм онукам.Вона зв"язала дуже багато одягу .Нарешті їй надокучило в"язати речі,їй захотілось удосконалити свої вироби.Вона хотіла пришити на кофтинки в"язанні квіточки.Голок на той час не було.І бабуся не знала чим пришити квіточки.Довго вона думала і нарешті вигадала як пришити цю красу.Вона пішла у ліс ,там вона виломала тоненьку гілочку.Вдома з тої гілочки бабуся за до ножа зробила голку.У гілочці бабуся зробила маленький отвір,крізь який змогла би пройти нитка.На радощах бабуся побігла пришивати квіточки.Але на жаль голка із віточки була крихкою,і уже через декілька хвилин зламалася.Засумувала бабуся.Вона не знала як зробити голку міцною.А потім їй у голову прийшла чудова ідея.Вона пішла до коваля,і попросила його зробити голку,за своїм дерев"яним зразком.Коваль з легкістю зробив голку.Бабуся прийшла додому і стала пришивати квітки.З цією голкою одяг бабуся став досконалішим.Вона вдосконалювала свої вироби з кожним днем.Згодом коваль зробив ще багато голок.І уже все село користувалося ними.Гол стали продавати в магазинах.З появою голки речі ставали гарнішими з кожним днем.Люди також почали вишивати.Ось так бабуся вигадала здавалося б таку просту річ голку.Скажемо дякую бабусі,адже без голки у сучасному світі не може обійтися ні одна людина.
Україна майбутнього – це прекрасна та забезпечена держава. Ії поважають та цінують в Європі, та й в усьому світі. Сюди без перепинів та з охотою приїжджають у справах та відпочити громадяни з сусідніх країн. Людей приваблюють чисті повітря та вода, мальовничі краєвиди та дбайливо збережені історичні пам’ятники.Я думаю, це буде країна насамперед без страху. Де ніхто не озирається наїжачено, очікуючи чергового «нападу» у транспорті чи в установах. Де люди ходять вільно та дихають вільно. Де всюди, в мегаполісі, маленькому містечку чи на селі можна крокувати впевнено і не боятися крадіїв та хуліганів. І просто посміхнутися перехожому на вулиці без страху, що хтось щось «подумає»!А майбутнє України у моїй мрії прекрасне. І люди в ній прекрасні – вони вільна та творчі на роботі, запальні та підприємливі у навчанні, доброзичливі. Українцям взагалі притаманні доброзичливість та гостинність – твори багатьох українських письменників нас у цьому переконують. Культурне та мовне розмаїття в Україні майбутнього не сприймається як проблема. Яка ж це проблема? Це – дар Божий! Це культурне багатство, можливість долучитися до кількох картин світу водночас! У когось в країні немає такого багатства, а в нас є! В Україні майбутнього кожна людина поважає себе та інших, вона легко може перейти на мову сусіда , вона хоче навчитися мові співбесідника, підтримати розмову. І так само робить сусід – він вважає собі за честь говорити на мові друга …І я вірю – в українців майбутнього є віра в свою можливість перемогти, можливість бути щасливими, попри всі негаразди. Можливо, я дуже багато мрію та змальовую майбутнє надто ідеальним. Для того, щоб досягти такого рівня, потрібно дуже багато працювати, переймати провідний досвід інших країн. Але якщо вважати, що в майбутньому буде «ще гірше», то воно так і буде. Мабуть, тому наша країна бідна та має купу проблем, що більшість наших людей, особливо літніх, завжди кажуть: «а далі буде ще гірше», «ой, а що ж буде далі?». Просто руки опускаються, коли таке чуєш.А якщо сподіватися на краще та діяти теж на краще, то і майбутнє нашої країни стане набагато кращим! Корисно хоча б просто заспівати: «Усе буде добре для кожного з нас!», як популярний музичний гурт «Океан Ельзи. Та вселити в людей оптимізм та віру в майбутнє.
