^ Я, Лукашевич Петро Сергієвич, народився 1990 року в м. Львові привокзального району на вулиці Тобілевича. По національності я – українець. Народився в Львівській обл. Дрогобицькім районі с. Підбуж. У шкільні роки відвідував спортивні секції, також приймав участь у різних олімпіадах, конкурсах, виставах. За ці досягнення получив диплом за активну участь у школі. У школі я щільно співпрацював з Пластом. В червні 2007 року закінчив школу успішною здачею іспитів. Із серпня зарахований студентом першого курсу інституту теле-радіо електроніки.
В 1996 році пішов в перший клас загально освітньої школи № 1 м. Радехова, яку закінчив після одинадцять років навчання з срібною медалю. Приймав участь у громадянському житті свого класу та своєї школи. З 2007 року навчаюсь в Національному університеті “Львівська політехніка” у ІТРЕ на факультеті ОТ-11.
Школу закінчила з медаллю, опанувавши програмними науками. Під час навчання виявила здібності до музики, до поезії (друкувалася у місцевих газетах), до навчання та іноземних мов. Я не жалію, що поступила в Національний університет “Львівської політехніки”. Моя сім’я складається з батьків та старшої сестри. Моя мама працює на мебельному комбінаті, а тато робить інженер-будівельником.
Я вдячний матері за те…
Мати – це безмежне слово, і для кожного з нас воно означає найріднішу людину.
Всім нам мати дає життя, вона відкриває перед нами весь світ, сповнений любові і добра.
Ще змалку мама для нас є найпершим і найближчим другом і порадником. Завжди до в біді доброю порадою, вислухає в лиху годину. Скільки можна ніжних слів сказати про найріднішу людину. Мені подобається, коли вона весела, життєрадісна. Я вдячний матері за те, що з'явився на цей світ, пізнав його. Вона відкрила переді мною безмежні стежки, дала настанову щодо вибору правильного шляху в житті. Головне – правильно скористатись материнськими порадами і обрати потрібний напрямок.
Я вдячний їй за те, що вона робить. Я дуже люблю свою маму.
2. Коли прийде літо, я поїду на море, але не надовго.
3. Дощ йшов усю ніч, так що зранку було так вокго, що треба було одягати чоботи, та було дуже волого.
4. Щоб довіряти людям - треба їх добре знати, і проводити з ними багато часу.
5. Я прислухався: у лісі було дуже тихо, бо перед цим пролунав гучний вистріл.
6. Я люблю ходити в ліс тоді, коли дерева зелніють та хвилюються зеленими хвилями; коли навколо стає спокій, який проникає у твою душу.