Осердя, як і на любов, існує чимало різних поглядів. Пригадується один епізод із життя. Був вечір. Люди поверталися з церкви, у якій щойно закінчилася Вечірня. Раптом почувся крик. Він долинав від п’яного чоловіка, котрий лежав неподалік. Важко було зрозуміти, що намагався сказати цей чоловік, але відгуки людей можна було почути і за сто метрів. Велика кількість осуду посипалась на нього… Почути таке від людей, котрі кілька хвилин тому були в церкві, стало несподіванкою. Це був наче грім серед ясного неба. Інші проходили повз нього створивши лице, яке виражало неабияку заклопотаність. У числі останніх із церкви вийшов маленький хлопчик. На вигляд мав близько 12 років. Підійшов до нього, допоміг підвестися. Тим часом у гурті людей, що стояли неподалік, почалося обговорення особи хлопчика. Усі зійшлися на думці, що він є сином того п’яного чоловіка. Також прозвучали слова, що той чоловік не заслуговує на такого доброго сина. Дехто стверджував, що такого батька варто було б залишити на вулиці до ранку, мовляв, аби протверезів і мав урок на майбутнє. Отже, так виглядала «народна мудрість», хоч нею, на превеликий жаль, і не пахло. А хлопчина просто відвів цього чоловіка додому. Сам же швидко побіг до свого, бо вже темніло і він не хотів, щоб батьки тривожилися. На мою думку, це випадок, коли мала дитина повелася доросліше, ніж сивочолі дідусі і бабусі
Пригадується один епізод із життя. Був вечір. Люди поверталися з церкви, у якій щойно закінчилася Вечірня. Раптом почувся крик. Він долинав від п’яного чоловіка, котрий лежав неподалік. Важко було зрозуміти, що намагався сказати цей чоловік, але відгуки людей можна було почути і за сто метрів. Велика кількість осуду посипалась на нього… Почути таке від людей, котрі кілька хвилин тому були в церкві, стало несподіванкою. Це був наче грім серед ясного неба. Інші проходили повз нього створивши лице, яке виражало неабияку заклопотаність. У числі останніх із церкви вийшов маленький хлопчик. На вигляд мав близько 12 років. Підійшов до нього, допоміг підвестися. Тим часом у гурті людей, що стояли неподалік, почалося обговорення особи хлопчика. Усі зійшлися на думці, що він є сином того п’яного чоловіка. Також прозвучали слова, що той чоловік не заслуговує на такого доброго сина. Дехто стверджував, що такого батька варто було б залишити на вулиці до ранку, мовляв, аби протверезів і мав урок на майбутнє. Отже, так виглядала «народна мудрість», хоч нею, на превеликий жаль, і не пахло. А хлопчина просто відвів цього чоловіка додому. Сам же швидко побіг до свого, бо вже темніло і він не хотів, щоб батьки тривожилися. На мою думку, це випадок, коли мала дитина повелася доросліше, ніж сивочолі дідусі і бабусі