Закінчилася холодна зима. Поступово природа починає прокидатися. Першими прикметами початку весни – це горобці що плещуться в щойно калюжі, яка щойно розмерзлась. Вони весело цвірінькають та кумедно розмахують крилами. Повітря починає пахнути весною.
Сонечко вже починає пригрівати, і на деревах наливаються бруньки. В самих затишних куточках саду на проталинах пробивається зелена травичка. Незабаром прийде тепло і весь сніг розтане. Земля вкриється зеленою травою та першими весняними квітами. Сонечко з кожним днем пригріває все тепліше і піднімається вище над горизонтом. День стає довшим і все частіше сонячним та по-весняному теплим.
З початком весни прокидається не тільки природа. Настрій у кожної людини теж покращується. Після морозної зими хочеться більше яскравого теплого сонця, довшого світового дня і менше теплих речей натягувати на себе коли ідеш на прогулянку.
На річках та водоймах починає танути крига. Пройде небагато часу і крига повністю перетвориться на воду. Риба, що зимувала на глибині річки підніматиметься нагору до сонечка.
Незабаром повернуться з вирію птахи. Першими повертаються шпаки. Останніми – стрижі, ластівки та солов’ї. Птахи повертаються та починають будувати гнізда для свого майбутнього потомства. Над садами та лісами розливається веселий гомін птахів. Пташиний спів – це ознака того що територія уже зайнята і вільних місць немає. Весна – це початок життя для багатьох пташок та тварин, адже у них з’являються малюки. Лісові мешканці також покидають свої зимові хованки та радіють весняному теплу, тому що з приходом весни їжі буде в достатку. Весна стрімко відвойовує права на природу у зими, і кожна жива істота ніби прокидається від зимової сплячки. Весна – це пробудження природи. Приємно помічати ці радісні зміни навколо.
Источник: Твір на тему Пробудження весни (весна прийшла)
ми живемо в ті часи, коли грубість стала нормальним явищем, неповага — звичним ділом, а невихованість — буденною справою. ми сприймаємо постійні повномасштабні конфлікти як щось належне, буденне і майже неважливе, розбій на вулицях нас теж не турбує, адже, що нам з того, аби тільки нас не зачіпало. ми пристосувались до бід і проблем, тому часто на все це просто заплющуємо очі. але, мабуть, я не маю права так впевнено говорити, адже світ все ж тримається, намагається підтримувати своє функціонування хоча б на задовільному рівні. але що йому в цьому є? що так активно цей-таки рівень підтримує? безумовно, на нашій планеті ще залишилось місце для вихованості, тактовності, щирості і відкритості, саме вони і багато інших позитивних явищ формують із конфліктної, проблемної маси гідне суспільство. тому, не можна заперечувати той факт, що світ наш стане кращим, а ми, зокрема, станемо жити набагато краще тільки тоді, коли усі будемо наділені вищезгаданими рисами характеру. відтак, можна стверджувати, що добро й краса (зараз я не наголошую на красі зовнішній) — це і є та основа життя кожної людини, яка все ж і робить із нас людей, а не, вибачте за грубість, моральних виродків.
говорити про добро можна дуже довго і дуже багато. так, звичайно, кожен вправі розуміти і трактувати це поняття по-своєму, адже воно абстрактне і точного визначення не має. але здебільшого, ми всі приблизно однаково його розуміємо. добро — це така моральна категорія, яка уособлює в собі, вміщує в себе зібрання усього найкращого з цього світу. саме завдяки присутності добра у нашому серці ми частенько пробачаємо, розуміємо і наче відчуваємо, коли комусь терміново потрібна або наша моральна підтримка. добро — це уся наша позитивна діяльність, це певний погляд на навколишні події, конкретні думки, цілі й способи їх втілення в життя. добро — це наша коректність, чуйність і безкорисливість. якщо зібрати все це до купи, то повністю стає зрозуміло, чому ж добро є настільки важливим, і чому воно має бути основою життя людини. все ж дуже просто: добро і є нашою моральністю, яка, за великим рахунком, намагається усіма силами стримати, перебороти увесь негатив і вселюдське зло, щоб зробити нам величезну послугу — покращити, змінити наші недосконалі життя.
без краси жити теж не можна. усі знаємо відому фразу «краса врятує світ», але ніхто ніколи не замислювався, про яку красу говорив сам автор. федір михайлович достоєвський у своєму романі «ідіот», сказавши ці відомі слова, зовсім не мав на увазі красу естетичну, він говорив про духовну красу, красу людської душі, у це поняття він вкладав «позитивно прекрасну людину». розумієте? але чомусь світ зациклився на тому, що головна краса — це краса зовнішня, показова, доступна усім. та все ж це зовсім неправильний підхід. краса душі — це основа буття, їй треба приділяти увагу, за нею треба слідкувати, її треба доглядати, адже тільки в такому випадку можна увібрати в себе оте «позитивно прекрасне», про яке так давно говорив достоєвський.
отже, добро й краса, безсумнівно, є основою людського життя. ці два поняття мають бути постійно присутніми у кожному новому нашому дні, адже тільки за таких умов ми зможемо отримати хоча б малесеньку можливість вдосконалити себе і світ навколо себе.
Закінчилася холодна зима. Поступово природа починає прокидатися. Першими прикметами початку весни – це горобці що плещуться в щойно калюжі, яка щойно розмерзлась. Вони весело цвірінькають та кумедно розмахують крилами. Повітря починає пахнути весною.
Сонечко вже починає пригрівати, і на деревах наливаються бруньки. В самих затишних куточках саду на проталинах пробивається зелена травичка. Незабаром прийде тепло і весь сніг розтане. Земля вкриється зеленою травою та першими весняними квітами. Сонечко з кожним днем пригріває все тепліше і піднімається вище над горизонтом. День стає довшим і все частіше сонячним та по-весняному теплим.
З початком весни прокидається не тільки природа. Настрій у кожної людини теж покращується. Після морозної зими хочеться більше яскравого теплого сонця, довшого світового дня і менше теплих речей натягувати на себе коли ідеш на прогулянку.
На річках та водоймах починає танути крига. Пройде небагато часу і крига повністю перетвориться на воду. Риба, що зимувала на глибині річки підніматиметься нагору до сонечка.
Незабаром повернуться з вирію птахи. Першими повертаються шпаки. Останніми – стрижі, ластівки та солов’ї. Птахи повертаються та починають будувати гнізда для свого майбутнього потомства. Над садами та лісами розливається веселий гомін птахів. Пташиний спів – це ознака того що територія уже зайнята і вільних місць немає. Весна – це початок життя для багатьох пташок та тварин, адже у них з’являються малюки. Лісові мешканці також покидають свої зимові хованки та радіють весняному теплу, тому що з приходом весни їжі буде в достатку. Весна стрімко відвойовує права на природу у зими, і кожна жива істота ніби прокидається від зимової сплячки. Весна – це пробудження природи. Приємно помічати ці радісні зміни навколо.
Источник: Твір на тему Пробудження весни (весна прийшла)
Объяснение:
пиши
ми живемо в ті часи, коли грубість стала нормальним явищем, неповага — звичним ділом, а невихованість — буденною справою. ми сприймаємо постійні повномасштабні конфлікти як щось належне, буденне і майже неважливе, розбій на вулицях нас теж не турбує, адже, що нам з того, аби тільки нас не зачіпало. ми пристосувались до бід і проблем, тому часто на все це просто заплющуємо очі. але, мабуть, я не маю права так впевнено говорити, адже світ все ж тримається, намагається підтримувати своє функціонування хоча б на задовільному рівні. але що йому в цьому є? що так активно цей-таки рівень підтримує? безумовно, на нашій планеті ще залишилось місце для вихованості, тактовності, щирості і відкритості, саме вони і багато інших позитивних явищ формують із конфліктної, проблемної маси гідне суспільство. тому, не можна заперечувати той факт, що світ наш стане кращим, а ми, зокрема, станемо жити набагато краще тільки тоді, коли усі будемо наділені вищезгаданими рисами характеру. відтак, можна стверджувати, що добро й краса (зараз я не наголошую на красі зовнішній) — це і є та основа життя кожної людини, яка все ж і робить із нас людей, а не, вибачте за грубість, моральних виродків.
говорити про добро можна дуже довго і дуже багато. так, звичайно, кожен вправі розуміти і трактувати це поняття по-своєму, адже воно абстрактне і точного визначення не має. але здебільшого, ми всі приблизно однаково його розуміємо. добро — це така моральна категорія, яка уособлює в собі, вміщує в себе зібрання усього найкращого з цього світу. саме завдяки присутності добра у нашому серці ми частенько пробачаємо, розуміємо і наче відчуваємо, коли комусь терміново потрібна або наша моральна підтримка. добро — це уся наша позитивна діяльність, це певний погляд на навколишні події, конкретні думки, цілі й способи їх втілення в життя. добро — це наша коректність, чуйність і безкорисливість. якщо зібрати все це до купи, то повністю стає зрозуміло, чому ж добро є настільки важливим, і чому воно має бути основою життя людини. все ж дуже просто: добро і є нашою моральністю, яка, за великим рахунком, намагається усіма силами стримати, перебороти увесь негатив і вселюдське зло, щоб зробити нам величезну послугу — покращити, змінити наші недосконалі життя.
без краси жити теж не можна. усі знаємо відому фразу «краса врятує світ», але ніхто ніколи не замислювався, про яку красу говорив сам автор. федір михайлович достоєвський у своєму романі «ідіот», сказавши ці відомі слова, зовсім не мав на увазі красу естетичну, він говорив про духовну красу, красу людської душі, у це поняття він вкладав «позитивно прекрасну людину». розумієте? але чомусь світ зациклився на тому, що головна краса — це краса зовнішня, показова, доступна усім. та все ж це зовсім неправильний підхід. краса душі — це основа буття, їй треба приділяти увагу, за нею треба слідкувати, її треба доглядати, адже тільки в такому випадку можна увібрати в себе оте «позитивно прекрасне», про яке так давно говорив достоєвський.
отже, добро й краса, безсумнівно, є основою людського життя. ці два поняття мають бути постійно присутніми у кожному новому нашому дні, адже тільки за таких умов ми зможемо отримати хоча б малесеньку можливість вдосконалити себе і світ навколо себе.