Сижу зараз в лікарняному ліжку і дивлюсь на осінній дощ, і згадую вчорашній день ...
Ми з друзями збирались походити по калюжам, після дощу. Мама дістала татову дитячу куртку, яка була на мене зовсім велика.І заставила мене у ній іти до друзів. Я зівсно її зняв, бо подумав що друзі глузуватимуть з мене. А надворі було холодно. Я весь час згадував про мамині слова " Не знімати куртку". Але сміх друзів також був важливим. Мені все було холодно і холодно. Звісно я простудився, але все - таки розпові матусі про цю історію. Вона ніжно мене пригорнула до себе і мені враз стало тепліше.
Історичні пісні припали мені до душі. Ці твори безпосередньо мають право на існування, адже там описано набіги татар, поляків на Україну, періодом 15 століття. Вони є не тільки цікавими, а й корисними для людей, прочитавши розповіді про Морозенка, Максима Залізняка та інших, я прониклась цими історіями. Адже зараз мало мужніх людей, які покинувши батьків, сім'ї, дітей йшли воювати за Україну. Всім серцем любили свою батьківщину і захищали до останнього подиху. Я не вважаю, що ці твори є жорстокі, а навпаки вони розвивають в людей любов до своєї країни, жагу до волі та мужність вистояти до останнього захищаючи рідну землю
Сижу зараз в лікарняному ліжку і дивлюсь на осінній дощ, і згадую вчорашній день ...
Ми з друзями збирались походити по калюжам, після дощу. Мама дістала татову дитячу куртку, яка була на мене зовсім велика.І заставила мене у ній іти до друзів. Я зівсно її зняв, бо подумав що друзі глузуватимуть з мене. А надворі було холодно. Я весь час згадував про мамині слова " Не знімати куртку". Але сміх друзів також був важливим. Мені все було холодно і холодно. Звісно я простудився, але все - таки розпові матусі про цю історію. Вона ніжно мене пригорнула до себе і мені враз стало тепліше.
А за вікнами плакав дощ ...
Історичні пісні припали мені до душі. Ці твори безпосередньо мають право на існування, адже там описано набіги татар, поляків на Україну, періодом 15 століття. Вони є не тільки цікавими, а й корисними для людей, прочитавши розповіді про Морозенка, Максима Залізняка та інших, я прониклась цими історіями. Адже зараз мало мужніх людей, які покинувши батьків, сім'ї, дітей йшли воювати за Україну. Всім серцем любили свою батьківщину і захищали до останнього подиху. Я не вважаю, що ці твори є жорстокі, а навпаки вони розвивають в людей любов до своєї країни, жагу до волі та мужність вистояти до останнього захищаючи рідну землю