Які з них складно сурядні а які складно підрядні
Ті що народжуються раз на століття умерти можуть кожен день.
2. Душа належить людству і епохам. Чому ж її так раптом потрясли осінні
яблука що сумно пахнуть льохом і руки матері що яблука внесли. 3. Малі озерця
блискають незлісно й колише хмара втомлені громи. 4. У дворі здіймається
такий неймовірний галас наче тут завалився будинок або трапилося ще щось
страшніше. 5. Пишіть листи і надсилайте вчасно коли їх ждуть далекі
адресати коли є час коли немає часу і коли навіть ні про що писати.
6. Страшні слова коли вони мовчать коли вони зненацька причаїлись коли не
знаєш з чого їх почать бо всі слова були уже чиїмись. 7. І той любов’ю
повниться до світу хто рідну землю має під ногами. 8. І не збагнуть чого від
мене хоче ця провесна останньої весни. 9. Про тих хто аж надто низько
вклоняється авторитетам намагаючись у всьому їх наслідувати кажуть
―сноб―. 10. Почервоніли помідори і ходить осінь по траві. 11. Зумій зберігати
гідність навіть якщо тобі гірко і боляче. 12. Батьківщина в кожного одна бо
хто хоче мати дві той залишається без жодної. 13. І щезне звірина мов тінь не
вгледиш де й коли. 14. Торік уродив хліб та як полили дощі то позносило з гір
половину снопів. 15. Люди зрозуміли що якщо вони добре працюватимуть то
щось зароблять. 16. Коли настане ніч замре з утоми місто і місяць з вишини
на землю срібно гляне я йду вслухаючись як в тишині міській об тротуар
б’ючись підскакують каштани. 17. То день то ніч сіяють над землею і час
кудись на крилах поспішає. 18. Був дощ м’який і гречка пахне душно. 19. Талант
це така штука що коли вона є так вона таки є. 20. Стояла в травах ніч і
трави пахли літом за кленами сіріло джерело і небо йшло задумливо над
світом втираючи хмариною чоло. 21. Хотілося б знати не як ти це зробив а
чому ти це зробив. 22. Ліс темнів за яром і коли наблизились то помітили що
зблизька він світліший бо листя на березах та осиках жовтіло. 23. Що було
між нами відгуло. 24. Людині бійся душу ошукать бо в цьому схибиш то уже
навіки. 25. Як добре те що смерті не боюсь я і не питаю чи важкий мій хрест.
26. Єдиний хто не втомлюється час.
Невеликий твір-роздум на тему "Дбаймо про чистоту мови":
Українська мова - наше надбання, тому ми маємо перейматися про її чистоту. Для того, щоб дати людині характеристику, варто просто почути, як вона говорить. І не можна назвати культурною та освіченою людину, якщо її мова починається фразою: "Еее, ну, як то воно його..." Кожен з нас має розвивати свої навички спілкування та завжди дбати про прозору та ясну мову.
Засмічують мову лайка, надмірне використання запозичень, слова-паразити. Через них мова перестає бути самобутньою та унікальною. А ми, її носії, маємо піклуватися про прекрасне майбутнє нашої єдиної та неповторної мови. Спілкуймось правильно, адже наша мова заслуговує це!