Смачно готує моя мама. Неодноразово я ігала за тим, як вона ворожить над борщем, як звичайні овочі перетворюються в золотих руках на традиційну страву українців.
Найголовнішою складовою маминого борщу є кісточка з мозочком, з якої виходить смачний бульйон.
Почистивши і помивши пузату картоплю, вона нарізає її, натирає бурячки, січе ножем капустину, перебирає обов'язковий інгредієнт – рябеньку квасольку, шаткує соковиту морквину. Після цього по черзі кладе все в каструлю, інколи всипавши петрушки або додавши лаврового листочка.
Коли м'ясо та овочі вже готові, мама робить із шкварок і цибулі засмажку, яку заправляє томатом, до смаку перцем, підсолює. Борщик пихтить, а господарка радіє, бо вона завжди куховарить з любов'ю і вкладає у страви свою душу.
Приготувавши все, я з мамою подаю до столу. Усміхається борщ з глиняного полумиска, а густенька сметанка підморгує мамі.
Примітка від мене ;).
Ось таким шрифтом позначені дієприслівники.
А ось таким шрифтом – заголовок твору.
Твір я писала сама, бо десь місяць тому, ми писали такий в школі ;)
Якщо тобі не важко, дай мені, будь ласка, "лучший ответ"
Літо – найтепліша пора року. Довгі сонячні дні змінюють короткі теплі ночі. Погода надворі найчастіше ясна, над головою розкидається безкрає синє небо. Дерева стоять пишно вбрані в яскраві зелені шати. Попід ними повсюди густо росте травиця, усіяна барвистими вогниками літніх квітів – маків, дзвоників, конюшини, пижма, ромашки, календули… А над ними порхають метелики та гудять всякі мушки.
Літо прикрашає сади й городи. Спіють соковиті вишні, за ними поспішають абрикоси та персики. Великі червоні полуниці хиляться низько до землі. Поступово «засмагають» у променях літнього сонця ще недавно зелені помідорчики. То тут, то там по арках зав’язуються огірки. Ціпкі колючі віти ожини стоять всипані солодкими темно-синіми, майже чорними ягодами. І так повсюди – буйство барв, свято плодючості, приємне відчуття тепла й затишку.
В літа чудовий дзвінкий голос – то співають високо в небі або сховані у вітах дерев птахи – маестро-соловейко, вранішній жайворонок, веселий говіркий горобець. А ближче до вечора музика літа змінюється – то вступає хор цвіркунів, що не замовкає аж до самого ранку.
І навіть дощ влітку теплий і лагідний. Під шатром низьких хмар повітря стає гарячим. Прохолодні краплі дощу змивають пил з доріг та листя, завдяки чому після воно заграє ще більш яскравим смарагдовим сяйвом.
Літо – яскраве, різнобарвне… Червень не схожий на серпень, та й липень має чим порадувати око. Високе чисте небо, тепла прозора вода річок, стиглі фрукти, насичені кольори навкруги… Немає на світі людини, яка б не любила літа!
Объяснение:
Запашний мамин борщ
Смачно готує моя мама. Неодноразово я ігала за тим, як вона ворожить над борщем, як звичайні овочі перетворюються в золотих руках на традиційну страву українців.
Найголовнішою складовою маминого борщу є кісточка з мозочком, з якої виходить смачний бульйон.
Почистивши і помивши пузату картоплю, вона нарізає її, натирає бурячки, січе ножем капустину, перебирає обов'язковий інгредієнт – рябеньку квасольку, шаткує соковиту морквину. Після цього по черзі кладе все в каструлю, інколи всипавши петрушки або додавши лаврового листочка.
Коли м'ясо та овочі вже готові, мама робить із шкварок і цибулі засмажку, яку заправляє томатом, до смаку перцем, підсолює. Борщик пихтить, а господарка радіє, бо вона завжди куховарить з любов'ю і вкладає у страви свою душу.
Приготувавши все, я з мамою подаю до столу. Усміхається борщ з глиняного полумиска, а густенька сметанка підморгує мамі.
Примітка від мене ;).
Ось таким шрифтом позначені дієприслівники.
А ось таким шрифтом – заголовок твору.
Твір я писала сама, бо десь місяць тому, ми писали такий в школі ;)
Якщо тобі не важко, дай мені, будь ласка, "лучший ответ"
Дякую :,-)
Літо – найтепліша пора року. Довгі сонячні дні змінюють короткі теплі ночі. Погода надворі найчастіше ясна, над головою розкидається безкрає синє небо. Дерева стоять пишно вбрані в яскраві зелені шати. Попід ними повсюди густо росте травиця, усіяна барвистими вогниками літніх квітів – маків, дзвоників, конюшини, пижма, ромашки, календули… А над ними порхають метелики та гудять всякі мушки.
Літо прикрашає сади й городи. Спіють соковиті вишні, за ними поспішають абрикоси та персики. Великі червоні полуниці хиляться низько до землі. Поступово «засмагають» у променях літнього сонця ще недавно зелені помідорчики. То тут, то там по арках зав’язуються огірки. Ціпкі колючі віти ожини стоять всипані солодкими темно-синіми, майже чорними ягодами. І так повсюди – буйство барв, свято плодючості, приємне відчуття тепла й затишку.
В літа чудовий дзвінкий голос – то співають високо в небі або сховані у вітах дерев птахи – маестро-соловейко, вранішній жайворонок, веселий говіркий горобець. А ближче до вечора музика літа змінюється – то вступає хор цвіркунів, що не замовкає аж до самого ранку.
І навіть дощ влітку теплий і лагідний. Під шатром низьких хмар повітря стає гарячим. Прохолодні краплі дощу змивають пил з доріг та листя, завдяки чому після воно заграє ще більш яскравим смарагдовим сяйвом.
Літо – яскраве, різнобарвне… Червень не схожий на серпень, та й липень має чим порадувати око. Високе чисте небо, тепла прозора вода річок, стиглі фрукти, насичені кольори навкруги… Немає на світі людини, яка б не любила літа!
Объяснение: