Гімн — один із основних державних символів. Це урочиста пісня, яка уособлює патріотичні почуття народу. Кожна держава має свої державні символи, затверджені законодавчо. Під звуки гімну проводять урочисті заходи, представляють, народних обранців на міжнародних конкурсах, олімпіадах та інших заходах. 6 березня 2003 року ухвалили Закон про Державний Гімн України. В його основу покладено вірш українського поета Павла Чубин- ського «Ще не вмерла України і слава, і воля», написаний ще в 1863 році. Композитор Михайло Вербицький написав музику на ці слова. Певний час цей вірш був національним гімном борців за незалежність України. А після 1991 року він отримав своє друге народження. Коли звучить Державний Гімн України, кожний українець відчуває гордість за свою країну. Бо вона — наша мати. У світі існує безліч народів. Усі вони мають свою мову, традиції, культурні надбання. Деякі народи жили або продовжують жити в ізоляції, але більшість прагне вийти на рівень міжнародного спілкування. Не є винятком і наша Україна, яка була проголошена незалежною демократичною державою 24 серпня 1991 року. Як і будь-яка інша держава, Україна має свої національні символи. В першу чергу, це двокольоровий прапор, синя смужка якого символізує мир, а смужка кольору пшеничного поля — достаток. Також національними символами виступають державний герб — тризуб, і державний гімн «Ще не вмерла України і слава, і воля...». Національний символ — це візитна картка держави, яка відображає не тільки славне історичне минуле, а й перспективи подальшого розвитку або прагнення кращого майбутнього. Національний символ — це ланцюжок, який міцно скріплює минуле, теперішнє й майбутнє. Згадаймо, наприклад, що на спортивних змаганнях чи олімпіаді звучить гімн країни, представник якої став переможцем. Отже, національний символ асоціюється із перемогою — перемогою добра, людяності, перемогою всіх найкращих рис нації, загартованих у вирії історичних битв. Історія нашого народу, який дуже довгий час не мав своєї державності, була наповнена кривавою і впертою боротьбою за свободу, що, безперечно, відображено в словах національного гімну: Ще не вмерла України і слава, і воля, Ще нам, браття молоди, усміхнеться доля. Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці. Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Недаремно у приспіві згадується держава козаків, збудована на основах демократизму та християнства. Дуже довгий час Запорізька Січ з її суворими лицарськими законами, залишалася грізною силою, яка чинила супротив будь-якому насильству над людиною та її правами. Козацька держава загрожувала імперським зазіханням Катерини II, а тому була знищена. А потім відродилася: спочатку в 1978 році у славнозвісній «Енеїді» І. Котляревського, яка дала початок новій українській літературі, а потім, у 1991 році, коли Україна нарешті стала незалежною державою. Та й сама історія створення гімну була тісно пов’язана з історією української державності. Восени 1862 року український етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна». Цей патріотичний вірш отримав поширення в Західній Україні. Саме тоді його почув отець Михайло (Вер- бицький), знаний композитор свого часу. Він написав музику і вперше надрукував слова і ноти нової пісні в 1865 році. Як державний гімн пісня стала використовуватися у 1917 роді, хоча законодавчо її статус поки що не був затверджений. Адже використовувалися й інші гімни. Тільки через сім десятиліть, у 1992 році, Верховна Рада затвердила мелодію Михайла Вербицького як гімн України. А ще через дев’ять років Верховна Рада України ухвалила Закон «Про державний гімн України», запропонований Президентом Леонідом Куч-' мою. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний Гімн Національний гімн на музику М. Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні П. Чубинського «Ще не вмерла Україна». Причому змінилася перша строфа пісні, яка тепер звучить так: «Ще не вмерла України і слава, і воля...». Ми, громадяни України XXI століття, віримо у мирне майбуття нашої держави. Перед нами розкриваються нові горизонти тієї боротьби, яку вели наші предки, проте яашою зброєю мають стати йе шабля й рушниця, а освіта й знання. Як і вони, ми повторюємо священні слова, але вкладаємо в них інший, миролюбний зміст: Душу й тіло ми положим за нашу свободу. І покажем, що ми, браття, козацького роду. Подробнее: ЗНАЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ГІМНУ В ЖИТТІ НАРОДУ - 6 клас | Українська мова та література | Сочинения http://allcompositions.at.ua/publ/19-1-0-3143#ixzz3HuabFYiq
