Із наведених речень утворити речення із безсполучниковим та сполучниковим підрядним зв’язком. За хмарами куталось сонце. Воно зрідка опускало під край неба імлав тки. Тоді земля трималась на них мов колиска.
Його охопив сумнів: «Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому так тягне у невідоме?» І він зупинився серед шляху, подивився навкруги. Хоча дорога стелилася рівна й широка, він не міг іти далі: неспокій і невдоволення собою переповнили його. А обіч дороги громадилися вершини, які здавалися стрімкими й неприступними. Їх оточували непрохідні хащі, яруги, стрімчаки й бескиди… І все ж він зійшов з дороги й крізь нетрі та чагарі заторував власну стежину до вершини. І вже ніщо не могло зупинити сміливця. Він здіймався все вгору і вгору. «Божевільний!» — жахалися одні. «Відчайдушний!» — захоплено вигукували інші. «Щасливий!» — зітхали ті, які через свою кволість, не могли піти за першопрохідцем. А були й такі, що заздрили й зневажали сміливця. Але він здіймався на вершину, де не ступала ще нога людська. І то було його покликання й безсмертя. Як важливо в житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий! А йому йшов тридцять другий. За спиною в ньогоі вчителювання, участь у боях, робота в газеті художником, карикатуристом. Читачі в кожному номері шукали дотепні малюнки, під якими стояв підпис «Сашко». Друзі приходили до нього в майстерню, щоб подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. І називали його талановитим. А його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. Він почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося. І однієї ночі він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. Залишає назавжди мольберт, фарби, картини, поспішає на вокзал, сідає в поїзд, що везе його в Одесу. А вранці він уже стоїть перед директором кінофабрики й промовляє три слова: — Хочу стати режисером!
В древние времена, когда не было карт, компасов, и навигаторов, люди ориентировались по тому, что предоставляла им природа. Самым популярным методом, в те времена, было ориентирование по солнцу и звездам. По солнцу можно было определить стороны горизонта днем, а по звездам ночью. По большому счету, ориентирование по звездам включает в себя и солнце. Солнце ведь звезда. С технической точки зрение – все верно. Но методы полностью отличаются.
Для начала, углубимся в историю. В древние времена, когда зарождалась такая наука, как астрология, и было замечено, что солнце, в определенное время года, постоянно движется в небе по одному и тому же пути, возник вопрос. Почему бы не обозначить стороны света, горизонта, относительно движения солнца?
Это мнение было революционным в навигации того времени. Так и появились стороны горизонта:
Восток – сторона света, где появляется небесное светило, на замену ночным звездам, в начале дня;Юг – сторона света, в которой это светило проводит большую часть дневного времени;Запад – сторона света, где большая звезда знаменует окончание дня;Север – сторона горизонта, противоположная югу, где солнце не бывает.
Його охопив сумнів: «Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому так тягне у невідоме?» І він зупинився серед шляху, подивився навкруги. Хоча дорога стелилася рівна й широка, він не міг іти далі: неспокій і невдоволення собою переповнили його. А обіч дороги громадилися вершини, які здавалися стрімкими й неприступними.
Їх оточували непрохідні хащі, яруги, стрімчаки й бескиди…
І все ж він зійшов з дороги й крізь нетрі та чагарі заторував власну стежину до вершини. І вже ніщо не могло зупинити сміливця. Він здіймався все вгору і вгору. «Божевільний!» — жахалися одні. «Відчайдушний!» — захоплено вигукували інші. «Щасливий!» — зітхали ті, які через свою кволість, не могли піти за першопрохідцем.
А були й такі, що заздрили й зневажали сміливця.
Але він здіймався на вершину, де не ступала ще нога людська. І то було його покликання й безсмертя. Як важливо в житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий!
А йому йшов тридцять другий. За спиною в ньогоі вчителювання, участь у боях, робота в газеті художником, карикатуристом. Читачі в кожному номері шукали дотепні малюнки, під якими стояв підпис «Сашко». Друзі приходили до нього в майстерню, щоб подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. І називали його талановитим.
А його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. Він почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося. І однієї ночі він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. Залишає назавжди мольберт, фарби, картини, поспішає на вокзал, сідає в поїзд, що везе його в Одесу. А вранці він уже стоїть перед директором кінофабрики й промовляє три слова:
— Хочу стати режисером!
В древние времена, когда не было карт, компасов, и навигаторов, люди ориентировались по тому, что предоставляла им природа. Самым популярным методом, в те времена, было ориентирование по солнцу и звездам. По солнцу можно было определить стороны горизонта днем, а по звездам ночью. По большому счету, ориентирование по звездам включает в себя и солнце. Солнце ведь звезда. С технической точки зрение – все верно. Но методы полностью отличаются.
Для начала, углубимся в историю. В древние времена, когда зарождалась такая наука, как астрология, и было замечено, что солнце, в определенное время года, постоянно движется в небе по одному и тому же пути, возник вопрос. Почему бы не обозначить стороны света, горизонта, относительно движения солнца?
Это мнение было революционным в навигации того времени. Так и появились стороны горизонта:
Восток – сторона света, где появляется небесное светило, на замену ночным звездам, в начале дня;Юг – сторона света, в которой это светило проводит большую часть дневного времени;Запад – сторона света, где большая звезда знаменует окончание дня;Север – сторона горизонта, противоположная югу, где солнце не бывает.