З поданих груп простих речень утворити складні синтаксичні конструкції. Пояснити типи зв’язку між частинами й накреслити схему Група 1 1. Вечоріло. 2. Ми в’їхали в місто. 3. Дорога повз фортецю захрясла підводами. 4. Десь здіймався гуркіт, гомін, дзвони, чудне клекотіння. Група 2 1. Сонце прикрашає путь кораблеві. 2. Без жалю віддає небо всі свої кольори грайливому морю. 3. Мінливе, зрадливе, тільки небу вірне море відбиває всі ці дивовижні барви. Група 3 1. Життя людське схоже на криницю. 2. Чим довше живе людина, тим глибша криниця. 3. Глибина в ній незмірна. 4. Вода чиста, джерельна, без каламуті та жабуриння. Група 4 1. Тихо в лісі. 2. Не колихнеться найтонша гілочка. 3. І раптом у цю тишу ввірвався далекий, ледь вловимий шум. 4. Він наближався до дороги. 5. Сонце сховалося.

Майже сімдесят років минуло відтоді, як закінчилася одна з найстрашніших воєн в історії людства — Друга світова війна. Але кожен раз гортаючи сторінки книг про війну, ми занурюємося в атмосферу людських страждань, болю й жа­ху. Цього не можна уникнути і залишитися байдужим тут теж не можна.Оповідання М. Шолохова «Доля людини» — один з таких творів. Головний герой — Андрій Соколов розповідає випадковому зустрічному історію свого життя. Він іще не почав говорити, а ми вже знаємо, навіть не знаємо, а відчува­ємо, що розповідь ця буде важкою. Та й не може вона бути іншою в людини, «очі» якої, «немов присипані попелом, сповнені такою непереборною смертною тугою, що в них важко дивитися». Андрій з дитинства був самотній: батьки його та сестричка померли від го­лоду. Зустріч з Іриною стала для нього подарунком долі. Ірина, яка сама вирос­ла в дитбудинку, зрозуміла й обігріла парубка. Усе в їхньому житті складалося так, як мріяли.

В нашому житті кожен намагається крокувати власною стежиною!Адже,у сучасному світі багато розчарувань,з якими найчастіше стикається молодь.Для того ,щоб не покинути свій вірний шлях,ми повині мати велику силу волі,виробити в собі сильний характер,не зупинятися перед труднощами,не боятися перешкод,а вперто крокувати стежиною до своєї мети,кувати так би мовити своє щастя!І я мабуть,візьму в самостійну дорогу девіз життя Франка:"Працювать,працювать,працювать..."Адже саме праця формує і виде нас на правильний шлях.        Я зможу довести тим,хто в мене не вірить ,що  у житті я досягну успіхів і стану щасливою людиною крокуючи власною стежиною!