Із поданих пар речень за зразком змоделювати речення, ускладнені
відокремленими означеннями. Указати на умови відокремлення.
Зразок. Заходимо до напівосвітленого храму. Храм сповнений музикою органа
. — Заходимо до напівосвітленого храму, сповненого музикою органа.
1. Чорний верх робив поставу княгині Ольги врочистою і стрункою. Цей верх
був розшитий білими перлами. 2. Нині ця пам’ятка нашої культури ХІ
століття зберігається в приміщенні національної бібліотеки Франції. Ця пам’ятка
названа Реймським євангелієм.
Музей повинні будувати, реставрувати. Виконується не в повному обсязі. Розглядається Заслуховується комісією. Де допитували в'язнів.Чому векселі розглядають. Пропонується наступного року. Виноситься на голосування. У посвідченні зазначено. Мова про те. Розглядатиметься. Голову не за Обговорюють за пунктами. До слова за ться. Призначається президентом. Розглядається комісією. Він є директором.Вибачте. Докласти зусиль. Брати на кпини. Говорити англійською. Дивуватися з його/ її поведінки. Доглядати хворого.
За належністю до роду та за відмінковими закінченнями всі іменники поділяються на чотири відміни.
I відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага, гиря, машина, партія, праця; воєвода, дядя; голова, сирота, убивця.
II відміна: а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та із закінченням -о в наз. відмінку (переважно назви осіб): бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; батько, Дніпро, Петро; татуньо;
б) іменники середн. роду із закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- при відмінюванні): вікно, місто; море, поле, прізвище; весілля, життя, знання; також іменники всіх родів із суфіксами згрубілості -ищ-е, -иськ-о: вітрище (від вітер), дівчисько (від дівча), свекрушисько (від свекруха).
III відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, а також слово мати, в якому при відмінюванні з’являється суфікс -ер-.
IV відміна: іменники середн. роду:
а) із закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат-, -ят-: гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти);
б) із закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): ім’я (імені), плем’я (племені).