З поданих речень виберіть і запишіть 3 у такому порядку: одне з суряд , підрядн і безспол; одне - з суряд і безспол; одне - з підрядн і сурядн зв’язком.Поставте пропущені розділові зн. Шарудить під ногами перестояна трава часом скрипне розчавлений ненароком гриб а десь далеко-далеко наче з того світу долітають звуки лісникової пилки.
Сонях вії примикає щоб не змились медоцвіти й біля самої веселки щось ворожить тихе літо.
Пройшла гроза і знову тиха проза парує степ і оживає ліс.
Коли б він міг зі всього світу скликав би лікарів щоб вони по крапельці відновили здоров’я його дружині і поставили її на ноги. Заздрю птахам бо у них щовесни починається мовби нове життя приходить нова любов нові турботи і радощі а восени всі знову розлітаються.
За хмарами ховалось сонце що зрідка опускало під край неба імлаві просвітки і тоді земля гойдалась на них мов колиска.
На світі законів чимала я нагадаю один щоб море не висихало потрібно багато краплин.
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.
План – это перечень основных смысловых блоков текста. Составление плана имеет большое значение при подготовке текста. Пункты плана – это ориентиры, которые автору двигаться в нужном направлении – к задаче, поставленной перед текстом.
Текст, написанный без плана, напоминает поток сознания. Невозможно уловить его центральную идею, а следить за развитием мысли – крайне сложно. Такой текст имеет право на жизнь в художественной литературе, но в сфере бизнеса или науки он неприемлем. В данной статье мы рассмотрим виды планов, разберем, как составить план текста, проанализируем примеры планов.