З-поміж поданих речень виписати лише односкладні,у яких головний член
виражений особовим дієсловом. Визначити б (дійсний, умовний, наказовий), час
(минулий, теперішній, майбутній), особу (І, ІІ, ІІІ) й число(однина, множина) головного члена у
виписаних реченнях.
1. Щасливий, бо даруєш щастя багатьом людям. (Дені Дідро) 2. Ображаючи іншого,
ти не турбуєшся про самого себе. (Леонардо да Вінчі) 3. Коли робиш інших
щасливими, не можеш сам бути нещасним. (Гельвецій) 4. Якщо ти байдужий до
страждань іншого, ти не заслуговуєш на звання людини. (Сааді) 5. Підніміть
слабкого –цього замало: ще потім його й підтримайте. ( В.Шекспір) 6. Гідність
людини полягає в тому, щоб любити тих, хто її ображає. (Марк Аврелій)
Объяснение:
Чесно кажучи, важко писати про щастя, коли ти не знаєш, що це таке. Щастя – це поняття, що означає моральний стан людини , який відповідає найбільшому внутрішньому задоволенню умовами свого життя. На мою думку, щастя це-казковий птах, спіймати якого мріє кожен. Ми всі по-різному уявляємо його.
Щоб бути щасливим,необхідно постійно налаштовувати себе на позитивні емоції, уміти радіти найменшій дрібниці. Звичайно ж, кожна нормальна людина не може бути щасливою щохвилини. Кожен своє щастя будує по-своєму.
Для когось це багатство й влада, для інших-міцна родина або праця. Я вважаю,що щастя – це вміння бачити красу життя, навіть у дрібницях,насолоджуватися кожним днем.
Я знаю, що на моєму шляху з‘явиться ще багато перешкод,але,звісно,буде й винагорода. Нині я вважаю,що я щаслива.
Так,це правда, адже я живу, маю можливість насолоджуватись красою. У мене є багато вірних друзів і дружня сім‘я,яка завжди мене підтримає. Я щаслива, тому що здобуваю нові знання, які знадобляться потім. У майбутньому я хочу здобути вищу освіту, обравши професію журналіста.
Адже саме так, я зможу дізнатись щось нове, досліджувати щось для себе.
Я хочу створити свою сім‘ю, таку міцну й щасливу, як і батьківську. Мрію подорожувати, щоб побачити весь світ, пізнати життя інших народів.
Я впевнена, що мої мрії здійсняться. Ось чому, я щаслива.
Я щаслива, що вмію мріяти, що маю плани на майбутнє і поряд зі мною мої рідні і близькі.
Одного світлого сонячного дня мої товариші та я відправились на прогулянку. Коли почало темніти, ми зрозуміли, що загубились. Батьків турбувати не хотілось, бо вони б почали нас лаяти. З цієї ситуації ми вирішили виходити самотужки.
Довго-довго ми блукали невідомими вулицями, питали у людей, як знайти нашу вулицю. Ми вже не сподівались на щастя, як до нас під'їхала автівка. Спочатку ми злякались, а потім побачили у водії батька нашого товариша Антона. Він нас довіз додому та навіть нічого не повідомив батькам. Ось така пригода сталась.