З'ясуйте, які словотворчі засоби є визначальниками власне українських слів. назвіть їх. лицарство, забудько, плетиво, мрійниця, спершу, інколи, байдуже, навпростець, казна-який, отакенький, пір’ячко, довжелезний, селище, папірець, метушня, керманич, гуркіт, рівнина, міжгір’я, рученя, хатиночка, батьківський, скрипаль,
Відповідь:
Н.в. чотириста сімдесят шість
Р.в. чотирьохсот сімдесяти (сімдесятьох) шести (шістьох)
Д.в. чотирьомстам сімдесяти (сімдесятьом) шести (шістьом)
З.в. чотириста сімдесят (сімдесятьох) шість (шістьох)
О.в. чотирмастами сімдесятьма (сімдесятьома) шістьма (шістьома)
М.в. чотирьохстах сімдесяти (сімдесятьох) шести (шістьох)
Н.в. триста п'ятдесят дев'ять
Р.в. трьохсот п'ятдесяти (п'ятдесятьох) дев'яти (дев'ятьох)
Д.в. трьомстам п'ятдесяти (п'ятдесятьом) дев'яти (дев'ятьом)
З.в. триста п'ятдесят (п'ятдесятьох) дев'ять (дев'ятьох)
О.в. трьомастами п'ятдесятьма (п'ятдесятьома) дев'ятьма (дев'ятьома)
М.в. трьохстах п'ятдесяти (п'ятдесятьох) дев'яти (дев'ятьох)
Пояснення:
Відповідь:
Можливо ,всі ми любимо дуже сніг...Він такий пухкий та не важкий ,що хочеться кружляти разом із ним. Сьогодні зранку сонце над містом ще блиснуло,і там освітилися та забіліли ніздрюваті латки снігу по околиці. Та у раз небо затяглося білими хмарами ,ніби на обрії принишкло й розсіялося молочним туманом. Ліниво посипало снігом.
СПершу сніжинки різко по одній кружляли у висоті політували ,як тільки дихав вітерець ,пушинками падали на почорнілу прИмерзлу землю,на місЬку вулИцю ,на затоптані каламутні галявИнки, по скверах і квітниках. Миколка зІщулився громадкою перед самим вікном вЕликої кімнати, прИтулив чоло до шиби так, що торкаєтЬся скла і носом,дивиТЬся і йому прИємно ,коли чує прохолоду на тілі, раптом все ніби іде обЕртом, коли прИПлющує повіки бачИтЬ одні тілЬки літаючі і пЕрЕлітаючі сніжинки.
Забавним видаєтЬся танок сніжинок, химерними здаютЬся дахи будинків ,ген-ген, далекО-далеко покрівлі позастИГАЛИ ваЖкими чЕ ..рвоними хвилями. Чомусь мЕ...тушливими і неспокійними йому в.ВижаютЬся прохожі на вулИці ,раптом йому шкода вИ.соких гінких осокорів, що тепер у бЕрЕзневий ще холодний ранок сКидаютЬСя на уряд лицарів пошарпаних обідраних з бою. В уяві хлопчЕняточки виринаютЬ осокори зЕленими, бо так йому здається краще, він саме хоче, щоб вони були не голі ,а пишні ,кучЕряві юнаряджЕ.ні.
Пояснення: