за то что спишите етот текст и оформите как роботу на листк в линию Вісімнадцяте травня
Контрольне есе
До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле
На жаль у багатьох людей ставлення до життя складається так, ніби крім сьогоднішнього дня нічого й не було. Так зручно. Але рано чи пізно кожна людина усвідомлює, що вона, живучи сьогодні, є продовженням людей, які були до неї. Існують стосунки з ними, і ці зв'язки, нитки такі ж наочні, як і стосунки з людьми, що живуть зараз. Їх так само потрібно зберігати.
Минуле - це самоідентифікація людини. Його коренева система. Можливість відчувати себе здатним мати цілі, які за своєю тривалості перевищують протяжність людського життя. Якщо людина живе тільки сьогоднішнім днем, їй дуже важко усвідомити не лише категорію вічності, але й навіть категорію майбутнього. Звичайного майбутнього, яке настане за горизонтом її власної історії. Людина, що усвідомлює, що вона - частина тисячолітньої історії, розуміє, що в її житті можуть бути завдання, що на довгі роки випереджають термін нашего життєвого відрізка.
Ми, як народ, на жаль, славимося тим, що ставимося до історії без особливого трепету і поваги. Легко йдемо на різні нововведення, і при цьому насилу вміємо зберігати. Ставлення до історії - окрема частина людської культури. Минуле - це не наше обтяження, а наше багатство. Потрібно пам'ятати, звідки ми взялися, як ми жили, які помилки здійснювали... І не для того, щоб їх не повторювати - на свою необхідну кількість граблів ми все одно наступимо, - а для того, щоб просто залишатися людьми
Ты восхещаешься Данилом Степановым бло?