Ось настала золота осінь. сама красива і мальовнича пора року. Осінь любить жовті,червоні, оранжеві фарби,а як вона любить обсипати все золотом. Ось приходиш в березевий гай, і не можешь відвести очей,все в золоті. на берізках замість листочків висять золоті монетки,і здається,що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти. Золотом обсипає осінь і парки,особливо липи. Ідеш і радієшь такій красі,починаешь розуміти чому поети так любили описувати осінь. А іноді просто слів немає,неможливо описати всю ту красу,яка відкриваеться перед тобою. Гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю красу. Дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. Золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба. Не можна не захоплюватися природою, немає нічого прекраснішого неї. Ах! Як здорово, просто дух захоплює від усієї цієї пишноти. Золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. Але, на жаль, це час дуже короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє вбрання. А як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими золотими пейзажами.
Ткацтво — один із найдавніших і найважливіших елементів національної культури українського народу. Воно належить до найбільш поширених видів господарської діяльності й народного мистецтва, яке має багатовікову історію і глибокі традиції. Про наявність ткацького виробництва на східнослов'янських землях у найдавніші часи свідчать археологічні знахідки періоду ранніх неолітичних культур. Практична потреба людини у тканинах для вбрання, оздоблення житла і господарських потреб зумовила масове їх виготовлення в домашніх умовах. Передумови розвитку ткацтва створювалися загальним прогресом матеріальної і духовної культури народу, його соціально-економічною еволюцією. На всіх етапах розвитку ткацтво віддзеркалювало конкретні історичні, природно-географічні особливості, характер господарської діяльності та культурно-естетичні запити українського народу.Первісним ткацьким знаряддям був верстат Значного піднесення ткацьке ремесло зазнало в добу заліза, у період розквіту скіфської культури.
Золотом обсипає осінь і парки,особливо липи. Ідеш і радієшь такій красі,починаешь розуміти чому поети так любили описувати осінь. А іноді просто слів немає,неможливо описати всю ту красу,яка відкриваеться перед тобою.
Гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю красу. Дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. Золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба. Не можна не захоплюватися природою, немає нічого прекраснішого неї. Ах! Як здорово, просто дух захоплює від усієї цієї пишноти. Золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. Але, на жаль, це час дуже короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє вбрання. А як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими золотими пейзажами.