Закінчення- у(ю) у формі родового відмінка однини матимуть іменники рядка
А) вік, Лондон, стіл, тиждень;
Б) Мед, університет,вітер, розум;
В)гараж,жаль, камінь,Ужгород;
Г) Олівець, квадрат, штаб, театр;
Д) зошит, ключ, інститут, парник.
​

Іменники, що не відмінюються, називають незмінюваними.

Не відмінюються такі іменники:

- іншомовні з кінцевим голосним: журі, меню, кіно, радіо.

- жіночі прізвища на приголосний та на [о]: Тетяні Коваль, з Оленою Петренко.

-більшість складноскорочених слів: вступити до ВНЗ, збудувати ГЕС.

Незмінювані іменники не належать до жодної відміни: табу, бюро, таксі.

Не відмінюються:

- іншомовні слова, які мають кінцевий голосний: амплуа, боа, інтерв’ю, меню, рагу, Токіо, бюро, авто, таксі, кольрабі, парі, Чилі, Перу, аташе, комюніке, пенсне, Гейне, Дідро, Золя;

- жіночі прізвища на голосний –о: Марії Демченко, з Олею Боженко, але з Олегом Боженком;

- деякі абревіатури (США, АТС, ООН, але до вузу, загсу).

1) "Дума" у цьому контексті тлумачиться вже не тільки як жанр чи слово, а як символ безсмертя української нації.
2) Вірш належить до філософської лірики, бо основним мотивом поезії є роздуми ліричного героя над своєю нелегкою долею та сенсом життя.
3) Поет каже, що боротьба - це не тільки певний фізичний процес, але й те, що є зв'язком для багатьох людей, об'єднаних спільною ціллю, яка втілюється в їхньому прагненні відстоювати право на щастя. Тому моральний обов'язок кожного, розвиваючи свої найкращі риси, прагнути зробити щасливою свою долю й долю людей, що оточують тебе. 
4) Для Шевченка немає нічого ріднішого, аніж його рідна ненька Україна, тому він так ласкаво про неї говорить: "На нашій славній Україні..."
5) Твір пронизаний болісними почуттями смутку, відчаю та розпачу, які відчували молоді хлопці, прощаючись з родиною, адже не знали, чи побачать їх ще хоч раз...