Самостійні частини мови (вони ще називаються знаменними) виконують номінативну або вказівну функцію в реченні. Вони називають предмет або явище, його якості або властивості, позначають кількість, дію і стан. «Ця коротка промова тривала порівняно недовго – півгодини. Слухаючи Фунта, Паніковський розчулився». У цих пропозиціях всі частини мови – знаменні, проте завжди обходитися ними неможливо: ми використовуємо поширені і складні лексичні конструкції і в усній, і в письмовій мові, а для граматичного і синтаксичного зв’язку потрібні прийменники, частки і сполучники.
Із службових слів неможливо побудувати речення – їх вживають тільки зі знаменними. Лексичного значення вони не мають, у них неможливо виділити корінь або основу. Шкільна програма зазвичай рекомендує визначати, в чому різниця між самостійними і службовими частинами мови, поставивши запитання до даної лексичної одиниці: якщо це неможливо, то перед нами службове слово.
Частота вживання знаменних частин мови набагато нижче, ніж службових, проте список останніх вельми обмежений (порівняно з лексикою мови) – всього до 200 одиниць. І якщо кількість іменників, прикметників і дієслів постійно змінюється, то склад частинок, сполучників і прийменників практично статичний, а їх вживання не залежить від типу і жанру тексту.
З морфологічної точки зору відміна самостійних частин мови від службових полягає у висловленні їх граматичного значення через якийсь граматичний показник. Службові слова як раз і є одним з таких показників (у ряді випадків), але самі морфологічно не змінюються.
Як на людину впливає навколишній світ, особливо люди? Наше завтрашнє життя прямо залежить від того, з ким ми сьогодні спілкуємось. Кожній людині хочеться спілкуватись із яскравими, розумними та оптимістичними людьми. З добрим поживеш — добро переймеш, а з лихим зійдешся — того й наберешся. Людина, яка завжди знаходиться у гарній компанії інших людей (в першу чергу це стосується рідних та близьких людей), буде прагнути до кращого. Якщо ж людина буде знаходитись в оточенні лінивих, сумних та жорстоких людей, то мине деякий час — і вона стане такою ж. Ми часто чуємо: «Його згубила компанія». Отож вибір компанії — це важливо. Найбільша проблема — це те, що ми не хочемо відстоювати власну думку, завжди йдучи за більшістю людей. І нерідко внаслідок цього опиняємось гам, де нам не дуже подобається, де обставини згубно впливають на нас. Не треба залишатися з людьми, в компанії яких не комфортно. Не треба боятися розривати стосунки з такими людьми. Адже вони можуть перешкодити зустрічі з тими людьми, які тебе будуть поважати та щиро радіти, що мають такого гарного друга, як ти. Саме тому слід змінити своє оточення, якщо в цьому є потреба. Адже зміни в житті відбуваються тільки на краще. І пам’ятаймо, що наше оточення і життя від цього залежить тільки від нас самих.
Самостійні частини мови (вони ще називаються знаменними) виконують номінативну або вказівну функцію в реченні. Вони називають предмет або явище, його якості або властивості, позначають кількість, дію і стан. «Ця коротка промова тривала порівняно недовго – півгодини. Слухаючи Фунта, Паніковський розчулився». У цих пропозиціях всі частини мови – знаменні, проте завжди обходитися ними неможливо: ми використовуємо поширені і складні лексичні конструкції і в усній, і в письмовій мові, а для граматичного і синтаксичного зв’язку потрібні прийменники, частки і сполучники.
Із службових слів неможливо побудувати речення – їх вживають тільки зі знаменними. Лексичного значення вони не мають, у них неможливо виділити корінь або основу. Шкільна програма зазвичай рекомендує визначати, в чому різниця між самостійними і службовими частинами мови, поставивши запитання до даної лексичної одиниці: якщо це неможливо, то перед нами службове слово.
Частота вживання знаменних частин мови набагато нижче, ніж службових, проте список останніх вельми обмежений (порівняно з лексикою мови) – всього до 200 одиниць. І якщо кількість іменників, прикметників і дієслів постійно змінюється, то склад частинок, сполучників і прийменників практично статичний, а їх вживання не залежить від типу і жанру тексту.
З морфологічної точки зору відміна самостійних частин мови від службових полягає у висловленні їх граматичного значення через якийсь граматичний показник. Службові слова як раз і є одним з таких показників (у ряді випадків), але самі морфологічно не змінюються.
З добрим поживеш — добро переймеш, а з лихим зійдешся — того й наберешся. Людина, яка завжди знаходиться у гарній компанії інших людей (в першу чергу це стосується рідних та близьких людей), буде прагнути до кращого. Якщо ж людина буде знаходитись в оточенні лінивих, сумних та жорстоких людей, то мине деякий час — і вона стане такою ж.
Ми часто чуємо: «Його згубила компанія». Отож вибір компанії — це важливо. Найбільша проблема — це те, що ми не хочемо відстоювати власну думку, завжди йдучи за більшістю людей. І нерідко внаслідок цього опиняємось гам, де нам не дуже подобається, де обставини згубно впливають на нас. Не треба залишатися з людьми, в компанії яких не комфортно. Не треба боятися розривати стосунки з такими людьми. Адже вони можуть перешкодити зустрічі з тими людьми, які тебе будуть поважати та щиро радіти, що мають такого гарного друга, як ти.
Саме тому слід змінити своє оточення, якщо в цьому є потреба. Адже зміни в житті відбуваються тільки на краще. І пам’ятаймо, що наше оточення і життя від цього залежить тільки від нас самих.