Записати речення, підкреслити граматичні основи, розставляючи пропущені розділові знаки. Накреслити схеми:
1. Харитя поглядала в той куток де лежав серп і думала свою думу.
2. Василько вйокнув на коні і вони побігли підтюпцем наближаючись до лісу що чорною стіною стояв перед ними.
3. Василько їхав лісом коні глибоко поринали в сніг і ледве-ледве переступали з ноги на ногу.
4. Навкруги вила хуртовина бурхав холодний вітер та крутив снігом а Василькові згадалася тепла ясна батькова хата.
Якось під час уроку природознавства ми ходили до великого парку ігати за весняними змінами в природі. Підійшли до озера, а там — двійко лебедів. Прилетіли, як завжди, а тут зима. Плавають посередині, де вода не замерзає. Мабуть, голодні. Тому, як мені здалося, із надією поглядають на людей, очікують їхньої до . Ми швиденько побігли до кіоска, купили хліба й почали кидати лебедям із місточка. Красень-лебідь почав до їжі, лебідка за ним теж, але щось їй завадило. Лебідь повернувся, почав кружляти навколо подруги, пірнати, підштовхувати, але нічого не допомагало. Ми зрозуміли, що лебідка у чомусь заплуталася. Мабуть, хтось кинув у воду сітку, тонку мотузку чи ще щось таке. Якщо птахові не до , він загине. Ми всі захвилювалися, почали пропонувати різн порятунку. І тут я згадав, що мій дядько працює на пляжі охоронцем, там є й човни, і катамарани. Може, він спробує підібратися? На щастя, я застав дядька на місці. Той одразу погодився. Спустив човен на воду, почав підпливати. Лебідь, трохи відпливши, грізно на нього шипів, а лебідка била крильми по воді, намагаючись звільнитися. Дядько Іван поволі наближався, ласкаво умовляв птаху, просив не боятися. І та ніби зрозуміла, підпустила до себе, дала себе розплутати. Ми дуже зраділи й почали їх годувати. І замислилися над тим, чому одні люди живуть бездумно, кидають у воду непотріб, шкодять природі, а інші, навіть ризикуючи собою, намагаються цю природу рятувати.
Объяснение:
Відповідь:
Сюжет книги динамічний. Він буде цікавий і дорослим, і малим. Автор уміло знайшов золоту середину у викладі. Твір і складний, і простий водночас. Кожен персонаж є особливим, по-своєму надихаючим. Ну і, звичайно, пізнавальний підтекст, який прочитується чи не в кожному рядку. Роман розрахований на широку аудиторію, проте україномовну. Адже деякі слова будуть не дуже зрозумілі. Як от, наприклад, слово «джури», що означає «зброєносці». Особисто мої враження від книги «Джури козака Швайки» дуже позитивні. Цей роман я прочитала декілька разів. І він багато чому мене навчив: любити рідний край, поважати історію. А цікавий сюжет захопив настільки, що не можна було відірватися. Тому, раджу прочитати роман Володимира Рутківського абсолютно всім.
Пояснення:
таке підходить?