Записати речення. Підкреслити в них сполучники, визначити: 1) вид за будовою складні, складені), 2) за походженням (непохідні, похідні), 3) за використання (одиничні, повторювані, парні), 4) що поєднують (однорідні члени речення чи частини складного).
1. Сонце зайшло, проте ще було видно. (О. Гончар)
2. Вітерець весняний тихесенько дише, немов діток до сну колише. (Леся Українка)
3. Теплий туман слався по полю й наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому. (М. Коцюбинський)
4. Далечінь то бралася золотим полиском надвечір'я, то горіла синім вогнем, то куталася у фіолетові сутінки. (І. Цюпа)
5. Не випускай землі з рук, бо діти проклянуть. (Нар. творчість)
6. Коли дрова горять, тоді і кашу вари. (Нар. творчість)

На картині Ф.Манайла ,,Золота осінь > я бачу жовто -золоте листя ,що так осипалося з осінніх дерев ,які уже нам відоображають Осінь .На цій картині також видно,що падає дрібненький дощик ,який утворив невеличкий струмочок .Біля струмочка росте білокорі берізки ,які так чекають ,щоб їхнє листя уже впало .Біля струмочка вдалені видніються кущі ,які чим дальше переростають в могутні дуби .Чим дальше ми бачимо хатинки ,це скоріш всього село ,яке знаходиться не далеко від лісу .Чому саме ця картина названа,,Золота осінь ,,а все тому що на картині зоображено осінь ,яка так і кличе тебе ! Дійсно ,ця картина збадьорює нас на осінній порив .
Я вважаю ,що над цією картиною ,нам варто задуматися ,і можливо сама в ній ми побачимо своє справжнє покликання !

Відповідь:

1. Одного дня самотній Будда знічев’‎я походжав берегом річки (озера) Лотосів.  

2. У раю був обід (ранок).

3. Той Кандата, великий імператор (лиходій), за життя грабував (вбивав) людей, підпалював їхні поля (оселі) й учинив чимало інших добрих справ (злочинів).

4. Якось, мандруючи лісом, він побачив, як через дорогу (стежку) повзе жучок (павучок).  

5. Там, на дні пекла, у Крижаному (Кривавому) озері борсався Кандата.  

6. Вгледівши над головою павутинку, Кандата на радощах аж весело заспівав (сплеснув у долоні).

7. А тим часом купки (тисячі й тисячі) грішників видиралися з темряви над Кривавим озером.  

8. І Кандата щосили закричав: «Гей, грішники, чіпляйтеся міцніше і лізьте швидше вгору! (Це моя павутинка. Хто вам дозволив чіплятися за неї? Ану, спускайтеся вниз!)».  

9. Але тої ж миті павутинка зненацька полетіла вгору (розірвалася саме над Кандатою), і Кандата, закрутившись дзиґою, швидко опинився в раю (зник у темряві).  

10. Обличчя Будди просвітліло (посмутніло), і він пустився йти далі.  

11. Мабуть, добродушним (жалюгідним) здався йому Кандата.  

12. У раю бралося до вечора (полудня).