Кожна людина коли - небуть стикалася з брехнею.І правда це неприємно, коли людина , бреше навіть без будь-якого угризіння совісті . Ми рідко коли задумуємося над цим словом , частіше ми його відчуваємо ,тому що відчуваємо за собою провину. Це цілком природньо відчувати , оскільки людина -це не бездушевна істота , а наділена певними відчуттями і емоціями.Але є такі люди , яких совість абсолютно не торкається . Таких людей ми можемо назвати штучними , яких не цікавить почуття іншої людини.Жити потрібно чесно , і ставитися до інших людей потрібно теж чесно , інакше настане той момент ,коли від цієї людини будуть відвертатися інші.Недарма кажуть :" Роби іншим людям так, як хочеш щоб тобі робили інші"
Купив тато Андрійкові ведмедика-скрипаля. Кумедний такий, у смугастих штанях, в одній лапі скрипка, в другій — смичок. На спині у ведмедика—дірочка. Вставиш туди ключик, заведеш — ведмедик на скрипці грає ще й пританцьовує. Старший брат Микола, який у технічному училищі вчиться, кепкував з Андрійка: — Великий уже, в школу ходиш, а цяцьками бавишся. Андрійко насуплювався і відповідав: — А як він мені подобається!.. І так Андрійко полюбив свою веселу іграшку, гак звик до неї, що не міг за уроки сісти, поки ведмедик йому не потанцює.
Старший брат Микола, який у технічному училищі вчиться, кепкував з Андрійка:
— Великий уже, в школу ходиш, а цяцьками бавишся.
Андрійко насуплювався і відповідав:
— А як він мені подобається!..
І так Андрійко полюбив свою веселу іграшку, гак звик до неї, що не міг за уроки сісти, поки ведмедик йому не потанцює.