Записати речення, скласти схеми до них, визначити, частини яких з'єднані сполучниками, а яких сполучними словами. Яке речення не є складнопідрядним? Чому? 1. Повітря пахне мріями, що перетворилися на осінні спогади.
2. Осіннє сонце, що надвечір спромоглося продерти хмари, схилялося над обрієм.
3. Журавлі знають, що не зіб'ються з дороги.
4. Осінь так чекала листопаду, що здіймалась вітром і летіла.
5. Злітає листя із дібров, і материнка відцвітає.
6. Дивлюся на берізоньку в зажурі, що виросла самртньою на мурі.
7. Я знаю, що пройде печаль осіння.
8. Могутні дуби, що густою лавою стояли понад озером, повилися густими тінями.
9. Це та яблунька, що ми посадили удвох.
10. І голосом життя відлунює каміння на передзвін струмка, що розбудив туман.
11. Джерела додають нам чистоти такої, що наміри одразу злі зникають.
Історія людства рясніє війнами. Чи був хоч один день, коли ніде на планеті не точилася війна?
Війни міждержавні і громадянські, локальні і світові, справедливі і загарбницькі. Ще за печерних часів люди воювали за їжу, за зручнішу печеру, за жінку. Пізніше — за іншу здобич, за дорогоцінне каміння, перли і золото, за невільників. Потім загарбували території заради корисних копалин, світового панування...
Різні часи, різні масштаби, різна зброя (від кам'яної сокири до міжконтинентальної ракети) — та лишалася сутність. Адже так чи інакше, війна — це лихо, незалежно від того, визвольна вона чи загарбницька, бо страждають прості люди, плачуть матері і вдови, зростають сиротами діти. Багато горя несли війни. І хоч Україна загарбницьких воїн ніколи не вела, її народ був змушений оборонятися, не легше було тим, хто втрачав найближчих і найдорожчих. Згадайте розділ поеми І. Драча "Ніж у сонці" про божевільну матір, від горя якої навіть Врубелів "Демон" жахнувся. В хаті у неї сиділи собака, кіт і півень, яким вона підносила чарки, називаючи їх іменами синів.
Найбільшим лихом ХХ століття була для України, як і для багатьох інших країн світу Друга світова війна. Активну участь в ній взяли й письменники, воювали вони і словом, і зі зброєю в руках.
З дитинства мама і тато вчать мене робити хороші, добрі справи. Ці вчинки повинні приносити користь не тільки мені, а й іншим теж. Я думаю, що більшість моїх вчинків - корисні. Наприклад, вранці я роблю чай, а після сніданку мию посуд. Але зустрічаються серед моїх вчинків і особливі речі. Одного разу я зустрів навпроти супермаркету маленьку дівчинку років п'яти . Вона стояла біля пішохідного переходу і плакала. Я запитала її, в чому справа. Вона відповіла, що хоче додому, але боїться перейти дорогу. Я здивувалася, чому вона одна. Виявилося, що вона втратила маму у великому магазині .Я вирішила , що мама повинна бути всередині супермаркету. Дівчинка хотіла бігти додому, вона сказала, що живе десь в будинках через дорогу. Вона чомусь думала, що вдома знайде маму. Але вона не знала своєї адреси! Я повела її назад в магазин і хотіла попросити охоронця до Але тільки ми зайшли, як до нас підбігла жінка. Виявляється, весь цей час вона шукала дочку в «лабіринті» супермаркету. Вона дуже мені дякувала .Я подумала : добре, що я не пройшла повз цієї дівчинки, коли вона збиралася переходити дорогу.Так мені вдалося зробити по-справжньому хороший вчинок.