Записати речення,змінив дієслова на минулий час.визначити їх рід.весна широко розливає свої води.місяць сіє із свого сита золоте борошно на луки.після дощу виглядає сонечко.

1. Ощадливо втрачаю сили. - означено особове

2. Вживають компліменти здебільшого при зустрічі замість вітання. - неозначено-особове

3. Поклади мені руку в руку, в очі глянувши, не моргай. -  означено особове

4. Усіх покарано цією зимою. - безособове

5. Змалку звикайте до праці! - узагальнено-особове

6. У школі готуються до свята рідної мови. - неозначено-особове

7. Взимку прогнозують епідемію грипу. - неозначено-особове

8. До схід сонця ідемо в поле. - означено особове

9. Про зорі, про сонце, про місяць згадуватимуть на уроці. - неозначено-особове

10. Довго спатимеш – з боргами вставатимеш. - узагальнено-особове

11. Стало якось спокійно в лісі. Спокійно і буденно. - безособове

12. З боргами вставатимеш, якщо довго спатимеш.  - узагальнено-особове

13. Тим часом розвиднялося, світало. - безособове

14. Усіх покарано цією зимою. - безособове

15. Визначай смак не по шкарлупі, а по ядру. - узагальнено-особове

16. Так сумно стало на душі. - безособове

17. У малиннику тихо. - називне

18. Нема в світі України, немає другого Дніпра.

19. Приємно запахло ще й салом, часником і свіжими плескачами. - безособове

20. Опустіться, тихі зорі, синові під вії. - означено особове

Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.

Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує "поле діяльності". Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.

Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: "От славний козачок! А ходи-но до свого війська!" — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.

Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.