Запишіть подані нижче речення, поставте пропущені розділові знаки і підкресліть відокремлені обставини.
1.Звідси з високої Софіїної альтанки видно майже весь асканійський степ. 2. Там у сузір*ї Саламандри твій коханий бив тобі чолом. 3. Годинами працювати над математикою засукавши рукава не можна. 4.lшла людина йшла людина закинувши шарманку на плече. 5.Вовк зупинившись припав до землі й поповз назустріч хлопцеві. 6. Похлипавши гармошка починає снувати й прясти розлогу мелодію
Автор "Слова..." змальовує безмежні простори Руської землі, рідного краю, великого й неосяжного. В дію втягнуті окремі географічні простори: половецькі степи, синє море, Дон, Волга, Дніпро, Дунай, а з міст — Київ, Полоцьк, Чернігів, Курськ, Переяславль, Бєлгород та багато інших. Уся Руська земля знаходиться в полі зору автора.
Образ Батьківщини з багатьма містами протиставляється образу половецької землі — землі незнаної.
Руська земля для автора "Слова..." — це, звичайно, не тільки "земля" у власному розумінні слова, не тільки руська природа, руські міста, це в першу чергу народ, що її населяє. Автор "Слова..." малює мирну працю орачів, яку порушують чвари князів, він пам'ятає про дружин руських воїнів, що оплакують своїх чоловіків, загиблих у битві за Київську Русь, він розповідає про горе всього руського народу після поразки Ігоря.
Разом із тим у поняття "батьківщина" автор "Слова..." включає також і її історію. Розповідаючи про невдалий похід князя Ігоря на половців, автор охоплює події життя на території Київської Русі за півтора століття, співставляючи минуле з теперішнім.
Для автора "Слова..." образ землі ніби живий. Створюючи найвидатнішу пам'ятку культури Київської Русі, він зумів охопити всю Русь, об'єднавши в своєму описі і природу, і людей, і історію. Образ Батьківщини-страдниці важливий як у художньому, так і в ідейному задумі "Слова...": він викликає співчуття до неї у читача, пробуджує ненависть до її ворогів, закликає руський народ на її захист.
Любов до Батьківщини водила пером автора цього безсмертного твору. "Слово о полку Ігоревім" у наш час, час соціальних і національних конфліктів, звучить як духовний заповіт наших давніх пращурів. Це "золоте слово" вчить нас любити свою Батьківщину і зберігати її єдність.
Усі предмети, що нас оточують, мають певні розміри, протяжність у різних
напрямках, переміщуються один віднос- но одного або разом з Землею - відносно космічних тіл. Так само всі об'єкти виникають і змінюються у часі.
Простір і час є загальними формами буття всіх матеріальних систем і процесів. Не існує об'єкта, який перебував би поза простором і часом, як немає простору і часу самих по собі, поза матерією, що рухається. Абсолютного простору як нескінченої порожньої протяжності не існує. Всюди є матерія в тих чи інших формах (речовина, поле), а простір виступає як загальна властивість (атрибут) матерії. Так само немає і абсолютного часу, час завжди нерозривно зв'язаний з рухом, розвитком матерії. Простір і час існують об'єктивно і незалежно від свідомості, але зовсім не від матерії.
Поняття простору і часу є фундаментальними поняттями людської культури. Вони настільки фундаментальні, що на певному ступені розвитку людського пізнання (або незнання) їх розглядали як абсолютну субстанцію світу. Таким є зрван у ранньому зороастризмі, хаос у давньогрецькій міфології, акаша і кала у давньоіндійських системах. Простір і час вважалися основами Всесвіту і в античній натурфілософії або у християнській картині світу. Для просторово-часових уявлень тих часів характерне неймовірне різномаїття концепцій і моделей простору і часу: субстанційні, реляційні, дискретні, циклічні, кінцеві тощо.