Запишіть речення. Підкресліть граматичні основи. Визначте тип підрядної частини. Накресліть схему
1. Уся громада прагне, щоб села були впорядковані.
2. Коли б і сталась перемога, то це було б лише від Бога!
3. Тепер там, де стоїть знаменита вежа, стараються нічого нового не збудовувати.
4. Спочатку це була пісня, яку виконували провансальські пастухи.
5. Чим більше кішку гладиш, тим вище вона горб піднімає.
6.Щоб іти в ногу з часом, потрібні не ноги, а голова. 7. Потапчук керував так, щоб триматись посеред Дніпра.
8. Зараз ви пишете гарно, тому що не бачите за своїм твором нічого, крім самого твору.
9. Є і руки, і охота, так що ладиться робота.
10.Спритний він хлопець, дарма що занадто все-таки молодий.
11.Немов чайки над морем злетіли, вітрила над обрієм затріпотіли.
12.Коли орел кидається до бою, він відволікає увагу ворога від своїх дітей. 13. Той подарунок найцінніший, який зроблений власними руками.

Що таке дружба?Це не легке запитання.Існує дружба між країнами, що і буває поєднує людей.Де б ти не був, але вірне плече друга ти відчуєш коло себе, відчуєш його підтримку, до
Найстрасніше це втратити найкращого друга, якого ти знав, і якому ти довіряв.Але якщо твій колишній найкращий друг опиниться в біді, то ти прийдеш на до коли ви хоть і вже не найкращу друзі.
Дружба-це одне з найпрекрасніших почуттів дарованих людині.Лише людина вміє товаришувати, співчувати та розраджувати.Товариш і друг це не одне й те саме.Товаришів може бути багато, а справжніх друзів-ні.
Дружба багато на що здатна, вона може творити справжні дива. І якщо більше людей матимуть добрих друзів, то світ стане набагато кращим і яскравішим, на всій планеті запанують мир та злагода. Мені дуже шкода тих людей, котрі не мають справжнього і відданого друга. їм ні з ким ділити своє горе чи радість, ні з ким порадитися у скрутну хвилину. Дружба — найпрекрасніше, що може тільки бути в житті будь-якої людини.

Дитинство у кожної людини - неповторна й найкраща пора. Але інколи трапляються такі обставини, що доводиться швидко дорослішати, переносити нарівні з дорослими злигодні та голод. Так було і з героєм переказу «Млинці з акації». Ставши дорослим, він іде весняним квітучим містом і відчуває зовсім не те, що всі люди навкруги. Запах акації та бузку нагадує йому, як у сорок сьомому році довелося від голоду їсти млинці з акації. Власне, це й не млинці, а якась «приторно-солодко-солона біла маса», що викликала лише нудоту. Такої їжі ніхто з рідних, незважаючи на страшний голод, їсти не зміг, окрім брата Володьки. Картина того, як братик ковтав зі сльозами на очах те вариво, а змарніла мати плакала за його спиною, назавжди залишилася в пам’яті героя. І для нього запах квіток акації - страшний і незабутній спогад про дитячі роки, про брата і матір.