Запишіть речення, підкресліть граматичні основи, визначте види підмета та присудка Мамо, я хочу поговорити з вами... (А.Малишко.) Ніхто цього слова за мене сказати не зможе довіку. (П.Перебийніс.) В години лихоліть важких і скрути біда нас намагалася зігнути. (Д.Луценко.) Можна жить, а можна існувати. (В.Симоненко.) Хлопці, досить коней розпрягати! Вже пора впрягатися у плуг. (А.Камінчук.) Ти можеш не чути реготу, та мусиш почути ридання, та мусиш збагнути ридання кожнісінької людини! (Д.Павличко.) І частенько серед ночі стали плакать карі очі і серденько нить. (Л.Глібов.) Я трудно зиму пережити мушу і сподіватися на щедру душу. (М.Сигнаївський.)

Якщо задуматися всерйоз, то ми використовуємо знання математики щодня. Всюди ми стикаємося з числами - на циферблаті годинника , на грошових банкнотах, у розкладі уроків. Нам весь час доводиться виконувати прості і складні математичні операції - порахувати, через скільки хвилин розпочнеться улюблений фільм, скільки здачі повинні дати в магазині , коли приїде автобус.
  Математика приносить порядок в наше життя. Завдяки їй можна планувати свій час. Мої батьки завжди планують сімейний бюджет на місяць, вираховують  скільки потрібно заплатити за комунальні послуги. У мене є скарбничка, і завдяки математиці, я знаю, скільки ще мені потрібно збирати гроші, щоб купити те, що я хочу .Математика -це невідємна частина нас.Любі діти і дорослі вчіть математику і знайте вона завжди пригодиться...

Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні. 

Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів. 

Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос. 

І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду.Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним. 

Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ. 

Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко: 

Та де б не ходив я в далекій дорозі, 

В чужім чи у ріднім краю, 

Я згадую вогник у тихій тривозі 

І рідну хатину свою. 

Бо дивляться в далеч засмучені очі, 

Хоч тінь там моя промайне. 

Бо світ иться вогник у темнії ночі,

Мов кличе додому мене!