Запишіть речення, розставивши розділові знаки. Зробіть повнии синтаксичний розбір. З правил гарного тону /не грійте руки в чужих кишенях. Така свіжість у голові (жодної думки. Я з квітами прийшов до тебе зустріти/ зів'яли квіти.
II. Спільні та відмінні ознаки головних і другорядних членів речення.
1. Ознаки і функції головних членів речення (з прикладами).
2. Види другорядних членів та їх роль у реченні (з прикладами).
I. Головні члени речення — це підмет і присудок. Другорядні члени речення — це додатки, означення, обставини. Вони пояснюють або уточнюють головні члени речення й залежать від них.
II. Головні члени речення:
Підмет — головний член речення, що означає дійову особу або предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що? Підмет завжди пов’язаний із присудком і найчастіше виражається іменником або займенником у називному відмінку (На землю глянули тихі зорі (М. Коцюбинський)), рідше — дієсловом у неозначеній формі або числівником (Лиш боротись — значить жить! (І. Франко). «Три» у щоденнику виглядає не дуже симпатично).
Присудок — головний член речення, який характеризує підмет за дією, станом або ознакою і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке? Присудок завжди пов’язаний із підметом. Він найчастіше виражається дієсловом (Ліс дрімав у ранковій тиші), рідше — прикметником чи іменником (Вірний приятель — то найдорожчий скарб (Нар. тв.)).
II. Другорядні члени речення: Додаток — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або стан, і відповідає на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?). Додатки найчастіше виражаються іменниками або займенниками, а також усіма іншими частинами мови у значенні іменника (Стали їсти кашу. З’їли все, що було в буфеті).
Означення — другорядний член речення, що вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? (у всіх родових, числових і відмінкових формах) та скільки? (лише в непрямих відмінках). Означення найчастіше виражається прикметником, займенником, числівником; рідше — іменником (Кубло змії, русалчине волосся Писав на склі мороз-поет (В. Свідзінський)).
Обставина — другорядний член речення, який виражає різноманітні ознаки дії або іншої ознаки (місце, час, причину, мету б, умову) і відповідає на питання де? коли? чому? з якою метою? як? та ін. Обставини найчастіше виражаються прислівниками або іменниками з прийменниками (Уранці (коли?) йшли (як?) бадьоро, швидко, легко: вітер дув (як?) збоку, а не супроти (Гр. Тютюнник)).
Складними реченнями називають речення, утворені з двох чи більше простих, об'єднаних в одне ціле змістом і інтонацією, за до сполучників чи без них. Наприклад: Увійшов я в ліс і почув, як кує зозуля.
Складні речення поділяються на складні сполучникові та складні безсполучникові залежно від поєднання простих речень у складному. У сполучникових реченнях прості з'єднуються за до нтонації та сполучників чи сполучних слів. Наприклад: Коло хати цвіли квіти, а за хатою росли вишні. Речення, в яких прості речення з'єднуються у складні тільки інтонаційно, — безсполучникові. Наприклад: Садок одцвівся, білі пелюстки вкрили землю. Складні сполучникові речення поділяються на складносурядні та складнопідрядні.
У складносурядних прості речення з'єднуються сполучниками (єднальними, розділовими чи протиставними), ці речення — рівноправні. Наприклад: Достигла нива колосиста, і зріють яблука в садку. Прості речення, що входять до складу складносурядного, відокремлюються комою, тире чи крапкою з комою. Кома не ставиться, коли перед сполучником є спільний другорядний член або підрядна частина, що стосується обох речень. Наприклад: Коли він торкався смичком до струн, все на світі зникало і залишалась тільки музика. Скоро уся долина блищала вогнями і разом з димом підіймалась вгору пісня. Тире ставиться, якщо частини речення виражають швидку чи несподівану зміну подій. Наприклад: Несподіваний ривок — і ми відриваємося від землі. Ці речення вимовляються з особливою інтонацією. Крапка з комою ставиться, якщо частини складносурядного речення дуже поширені, мають свої розділові знаки чи далекі за змістом. Наприклад: Вітерець дихнув; у траві засюрчав коник; а десь далеко ударив перепел.
Складнопідрядне речення складається з двох частин, з яких одна частина — основна і незалежна, а друга — їй підпорядкована і приєднується підрядним сполучником чи сполучним словом. Наприклад: Гора була така, що. з неї спускалися цілий день.
Сполучні слова є повнозначними словами, що виступають членами речення. Наприклад: Що посієш, те й пожнеш. На письмі підрядні речення відділяються від головного комою або комами. Наприклад: В душі я славлю світлий парус, бо в мене на серці сум. Уночі, як Чумацький Шлях куряву простеле, вийди на Дніпро.
Складнопідрядні речення бувають з означальною, з'ясувальною чи обставинною підрядними частинами.
Підрядні означальні речення пояснюють член головного речення і відповідають на питання який! Наприклад: Пташки, що влітку так співали, у вирій вже поодлітали. Підрядні означальні з'єднуються з головним за до сполучних слів який, котрий, чий, куди, де і підрядних сполучників що, як, щоб, ніби, наче.
Підрядні з'ясувальні відповідають на питання непрямих відмінків, доповнюють зміст головного речення. Наприклад: Добре жить тому, чия душа і дума навчилися любить. Підрядні з'ясувальні з'єднуються з головними сполучниками що, щоб, ніби, мов, як та сполучними словами хто, який, чий, де, куди, як.
Підрядні обставинні — це речення, в яких підрядні частини вказують на обставини. Підрядні обставинні речення бувають ступеня дії, місця, часу, причини, наслідкові, мети, допустові та умовні.
Підрядні речення можуть мати одне чи декілька підрядних. Якщо у реченні декілька підрядних, то підрядність може бути однорідна, паралельна та послідовна.
Безсполучникові речення можуть бути з однорідними чи неоднорідними простими реченнями (одне з яких пояснює інше). Наприклад: Вона побачила: сонечко засвітило тепло-тепло.
У безсполучникових реченнях можуть ставитися такі розділові знаки: двокрапка, тире, кома, крапка з комою тощо.
У складному реченні можуть бути декілька простих, поєднаних різними видами зв'язку.
I. Що таке головні та другорядні члени речень.
II. Спільні та відмінні ознаки головних і другорядних членів речення.
1. Ознаки і функції головних членів речення (з прикладами).
2. Види другорядних членів та їх роль у реченні (з прикладами).
I. Головні члени речення — це підмет і присудок. Другорядні члени речення — це додатки, означення, обставини. Вони пояснюють або уточнюють головні члени речення й залежать від них.
II. Головні члени речення:
Підмет — головний член речення, що означає дійову особу або предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що? Підмет завжди пов’язаний із присудком і найчастіше виражається іменником або займенником у називному відмінку (На землю глянули тихі зорі (М. Коцюбинський)), рідше — дієсловом у неозначеній формі або числівником (Лиш боротись — значить жить! (І. Франко). «Три» у щоденнику виглядає не дуже симпатично).
Присудок — головний член речення, який характеризує підмет за дією, станом або ознакою і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке? Присудок завжди пов’язаний із підметом. Він найчастіше виражається дієсловом (Ліс дрімав у ранковій тиші), рідше — прикметником чи іменником (Вірний приятель — то найдорожчий скарб (Нар. тв.)).
II. Другорядні члени речення:
Додаток — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або стан, і відповідає на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?). Додатки найчастіше виражаються іменниками або займенниками, а також усіма іншими частинами мови у значенні іменника (Стали їсти кашу. З’їли все, що було в буфеті).
Означення — другорядний член речення, що вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? (у всіх родових, числових і відмінкових формах) та скільки? (лише в непрямих відмінках). Означення найчастіше виражається прикметником, займенником, числівником; рідше — іменником (Кубло змії, русалчине волосся Писав на склі мороз-поет (В. Свідзінський)).
Обставина — другорядний член речення, який виражає різноманітні ознаки дії або іншої ознаки (місце, час, причину, мету б, умову) і відповідає на питання де? коли? чому? з якою метою? як? та ін. Обставини найчастіше виражаються прислівниками або іменниками з прийменниками (Уранці (коли?) йшли (як?) бадьоро, швидко, легко: вітер дув (як?) збоку, а не супроти (Гр. Тютюнник)).
Складні речення поділяються на складні сполучникові та складні безсполучникові залежно від поєднання простих речень у складному. У сполучникових реченнях прості з'єднуються за до нтонації та сполучників чи сполучних слів. Наприклад: Коло хати цвіли квіти, а за хатою росли вишні. Речення, в яких прості речення з'єднуються у складні тільки інтонаційно, — безсполучникові. Наприклад: Садок одцвівся, білі пелюстки вкрили землю. Складні сполучникові речення поділяються на складносурядні та складнопідрядні.
У складносурядних прості речення з'єднуються сполучниками (єднальними, розділовими чи протиставними), ці речення — рівноправні. Наприклад: Достигла нива колосиста, і зріють яблука в садку. Прості речення, що входять до складу складносурядного, відокремлюються комою, тире чи крапкою з комою. Кома не ставиться, коли перед сполучником є спільний другорядний член або підрядна частина, що стосується обох речень. Наприклад: Коли він торкався смичком до струн, все на світі зникало і залишалась тільки музика. Скоро уся долина блищала вогнями і разом з димом підіймалась вгору пісня. Тире ставиться, якщо частини речення виражають швидку чи несподівану зміну подій. Наприклад: Несподіваний ривок — і ми відриваємося від землі. Ці речення вимовляються з особливою інтонацією. Крапка з комою ставиться, якщо частини складносурядного речення дуже поширені, мають свої розділові знаки чи далекі за змістом. Наприклад: Вітерець дихнув; у траві засюрчав коник; а десь далеко ударив перепел.
Складнопідрядне речення складається з двох частин, з яких одна частина — основна і незалежна, а друга — їй підпорядкована і приєднується підрядним сполучником чи сполучним словом. Наприклад: Гора була така, що. з неї спускалися цілий день.
Сполучні слова є повнозначними словами, що виступають членами речення. Наприклад: Що посієш, те й пожнеш. На письмі підрядні речення відділяються від головного комою або комами. Наприклад: В душі я славлю світлий парус, бо в мене на серці сум. Уночі, як Чумацький Шлях куряву простеле, вийди на Дніпро.
Складнопідрядні речення бувають з означальною, з'ясувальною чи обставинною підрядними частинами.
Підрядні означальні речення пояснюють член головного речення і відповідають на питання який! Наприклад: Пташки, що влітку так співали, у вирій вже поодлітали. Підрядні означальні з'єднуються з головним за до сполучних слів який, котрий, чий, куди, де і підрядних сполучників що, як, щоб, ніби, наче.
Підрядні з'ясувальні відповідають на питання непрямих відмінків, доповнюють зміст головного речення. Наприклад: Добре жить тому, чия душа і дума навчилися любить. Підрядні з'ясувальні з'єднуються з головними сполучниками що, щоб, ніби, мов, як та сполучними словами хто, який, чий, де, куди, як.
Підрядні обставинні — це речення, в яких підрядні частини вказують на обставини. Підрядні обставинні речення бувають ступеня дії, місця, часу, причини, наслідкові, мети, допустові та умовні.
Підрядні речення можуть мати одне чи декілька підрядних. Якщо у реченні декілька підрядних, то підрядність може бути однорідна, паралельна та послідовна.
Безсполучникові речення можуть бути з однорідними чи неоднорідними простими реченнями (одне з яких пояснює інше). Наприклад: Вона побачила: сонечко засвітило тепло-тепло.
У безсполучникових реченнях можуть ставитися такі розділові знаки: двокрапка, тире, кома, крапка з комою тощо.
У складному реченні можуть бути декілька простих, поєднаних різними видами зв'язку.