Запишіть речення , розставляючи пропущені розділові знаки, підкресліть порівняльні звороти як члени речення 1. Голова без розуму як ліхтар без свічки.
2. А проміння довге як мітли обмете сизо - хмарну даль.
3. Очі як сині волошки дивилися з – під вій.
4. Мов сонце люблю материнську мову.
5. Хлопці говорили майже як дорослі.
6. Зимовий вечір, закуривши люльку, розсипав зорі наче іскри.
7. І новорічна ніч як казка.
8. На заході півнеба охопили нерухомі заграви, дощ лив як із відра.
9. Моя любов як море, що висохнуть не може…
10. І дивиться місяць на землю, де в цвіті немов у фаті йде весна.
11. Осінні світанки тривожні як марення.
12. Отак і людина б’ється як та риба об лід.
13. Старенька хата коло хати немов криниця степова.
14. Вогонь як символ життя вважався найбільшою святістю.
15. Ходжу на лижах майже як пінгвін.
Зима – чарівна пора року. Мені подобається, коли надворі ясна морозна погода та падає сніг. На вікнах з’являються вигадливі малюнки Коли все навкруги стає білим, здається, що ти потрапив у зимову казку. Взимку можна кататися на санках, лижах, гратися в сніжки та ліпити сніговиків.
Коли взимку надворі сильний мороз, то спочатку навіть не хочеться виходити з дому. Проте коли йдеш по засніженій вулиці, а сніг під ногами весело скрипить, на серці стає так радісно! Головне в таку погоду – не стояти довго на одному місці. Коли рухаєшся – ходиш, бігаєш, катаєшся на санках – замерзнути неможливо!
У січні ми відзначаємо найцікавіші свята – Новий рік та Різдво. У цей час збираються всі близькі та друзі, а мама готує смачні страви. Мені подобається, коли підчас зимових свят у вікнах усіх квартир мерехтять різнобарвні лампочки. Найприємніше в новорічних святах – дарувати та отримувати подарунки. Колись я вірив, що їх приносить Дід Мороз і писав йому листи. Проте й отримувати дарунки від батьків дуже цікаво!
Зима дарує нам багато краси та веселощів. Незважаючи на холоди, можна проводити час з користю для здоров’я, а також більше уваги приділити своїм близьким людям. А крім того, варто пам’ятати, що зима невічна і скоро прийде тепла весна
Серце калатає, душа розмикається, вона має ввібрати в себе– ці радісні слова. Співає й землі. Біла сизість снігів переходить в сизу білість неба, створюючи, нерозривність. І ти ніби бачиш над тобою, і поперед тебе шугають янголята… Різдвяна казка! Певна річ наша земля зберігає інформацію, яку чужинці-заволоки ніколи не вичитають: ані зі снігів, ані з марева, ані з розлитих у повітрі щедрівок. І починаєш розуміти ту тоскну необхідність наших емігрантів, що воліли б хоч померти на рідній землі. Ми відчуваємо власне тіло не бачачи власного випромінювання не фіксуючи космічних променів, які проймають наше єство. Зоряні пульсування зливаються з незримими спектрами променів від землі, такі імпульсі відчувають тільки люди споріднені із землею. Ці імпульси закладені в безсмертних колядках і щедрівках.