Ось настала золота осінь. Сама красива і мальовнича пора року. Осінь любить жовті, червоні, оранжеві фарби, а як любить вона обсипати все золотом. Ось приходиш в березовий гай, і не можеш відвести очей, все в золоті. На берізках замість листочків висять золоті монетки, і, здається, що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти.
Золотом обсипає осінь і парки, особливо липи. Ідеш і радієш такій красі. І починаєш розуміти, чому поети так любили оспівувати осінь. А іноді просто слів немає, ну неможливо описати всю ту красу, яка відкривається перед тобою.
Гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю красу. Дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. Золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба. Не можна не захоплюватися природою, немає нічого прекраснішого неї. Ах! Як здорово, просто дух захоплює від усієї цієї пишноти.
Золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. Але, на жаль, це час дуже короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє вбрання. А як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими золотими пейзажами.
Нанонаука - це водночас і давня галузь, і абсолютно нова. Ще в давні часи наші пращури використовували фарбу, що була виготовлена за нанотехнологією і містила в собі наночастинки. Демокріт близько чотирьохсотого року до нашої ери вперше назвав найменшу неподільну частинку атомом. З плином часу людство все більше використовувало елементи нанотехнологій під час виготовлення хімічних речовин, фізичних об'єктів, створення електронних пристроїв, медичного обладнання тощо. Нині нанотехнології наявні чи не у всіх сферах нашого життя. За прогнозами вчених, у дві тисячі двадцять п'ятому році з'являться нанороботи, які зможуть конструювати з атомів що завгодно. Як вважають науковці, протягом наступних п'ятдесяти років багато пристроїв стануть такими маленькими, що тисячі наномашин цілком зможуть розміститися на площі, яку займає крапка в кінці цього речення.
Ось настала золота осінь. Сама красива і мальовнича пора року. Осінь любить жовті, червоні, оранжеві фарби, а як любить вона обсипати все золотом. Ось приходиш в березовий гай, і не можеш відвести очей, все в золоті. На берізках замість листочків висять золоті монетки, і, здається, що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти.
Золотом обсипає осінь і парки, особливо липи. Ідеш і радієш такій красі. І починаєш розуміти, чому поети так любили оспівувати осінь. А іноді просто слів немає, ну неможливо описати всю ту красу, яка відкривається перед тобою.
Гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю красу. Дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. Золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба. Не можна не захоплюватися природою, немає нічого прекраснішого неї. Ах! Як здорово, просто дух захоплює від усієї цієї пишноти.
Золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. Але, на жаль, це час дуже короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє вбрання. А як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими золотими пейзажами.
Нанонаука - це водночас і давня галузь, і абсолютно нова. Ще в давні часи наші пращури використовували фарбу, що була виготовлена за нанотехнологією і містила в собі наночастинки. Демокріт близько чотирьохсотого року до нашої ери вперше назвав найменшу неподільну частинку атомом. З плином часу людство все більше використовувало елементи нанотехнологій під час виготовлення хімічних речовин, фізичних об'єктів, створення електронних пристроїв, медичного обладнання тощо. Нині нанотехнології наявні чи не у всіх сферах нашого життя. За прогнозами вчених, у дві тисячі двадцять п'ятому році з'являться нанороботи, які зможуть конструювати з атомів що завгодно. Як вважають науковці, протягом наступних п'ятдесяти років багато пристроїв стануть такими маленькими, що тисячі наномашин цілком зможуть розміститися на площі, яку займає крапка в кінці цього речення.