Людське життя... Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.
Люди, їх мільйони... усі вони зовсім різні й чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.
Так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у цій пісні «червоне - то любов, а чорне - то журба»...
Бо й справді, кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.
`Окунь,2склади, о-кунь
1склад-відкритий,наголошений
2склад-закр,ненагол.
[о к у н`]
о [`]- голосний,наголош.
к [k] -пригол,твердий,глухий
у [y] -гол,ненагол.
н [ н` ] - пригол, м`який
ь [-]
5букв, 4звуки
Мар`ія, Ма-рі-я, 3склади
1-відкр.,ненагол.
2-відкр.,нагол.
3-відкр.,ненагол.
[M а р` і j а]
м [м] -пр.,тв.
а[a] - гол.,ненагол.
р [ р`] - пр.,пом"якш (перед і)
і [`] - гол.,нагол.
я [j a]
[j`] -пригол.,м`як.
[а] - гол.,ненагол.
5букв,6звуків.
С`иня, с`и - ня, 2cклади
1-выдкр.,нагол.
2-відкр.,ненагол.
[c и н`а]
c [c] - пр.,тв.,шиплячий
и [и] - гол.,нагол.
н [н`] -приг., м`як.
я [a] - гол.,ненагол.
4 букви,4 звуки.
Пень`ок , п`e - ньок , 2 склади
1- відкр.,ненагол.
2 - закр.,ненагол.
[п е н` o k]
п [п] - пр., тв.,глух.
е[e] - гол.,ненагол.
н [н`] - пр., м`як.
ь [-]
o [`o] - гол.,нагол.
к [ k] - пр.,тв., глух.
6 букв,5звуків
Людське життя... Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.
Люди, їх мільйони... усі вони зовсім різні й чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.
Так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у цій пісні «червоне - то любов, а чорне - то журба»...
Бо й справді, кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.