Ще вчора сонечко гріло по-літньому. А сьогодні вночі до мого міста непомітно вступила чарівниця-осінь.
Виглянула я у вікно — і не впізнала трьох братів осокорів, що ростуть у дворі. У їхні буйні зелені крони осінь вже де-не-де вплела пасма жовтого листя. Молода берізка опустила додолу довгі коси-віти. А вітер чеше, чеше їх, заспокоюючи красуню. Не сумуй, що незабаром опаде твоє листя.
Прийде весна — і на місці опалого листочка виростуть нові, молоді пагінці.
Ще пишніше розквітне твоя врода.
Кожний новий ранок зустрічає мене по-іншому: то загорне у густий туман, то сипне за комір кілька холодних краплинок осіннього дощу, то збадьорить прозорою прохолодою. А інколи розщедриться ранок і зустріне свіжовимитим сонечком, скісні промені якого заглядають під самі повіки, ніби просять пробачення за своїх сердитих побратимів…
Я люблю осінь за її тихий смуток, що щемом озивається в серці, за важкі кетяги горобини, за срібні нитки бабиного літа, що дарують нам окрайчик літнього тепла, за шерхіт опалого листя, який заспокоює отой щем у серці.
У садочках пахнуть достиглі яблука викохані щедрим літнім сонцем, вони вже не в змозі втриматися на гілці, голосно гупають з віт, проливаючись липким соком у холодну траву.
— “Не сумуй, — каже мені жовта гілка за вікном. — Мине осінь, пройде зима. Пора згасання зміниться порою цвітіння”.
І я не сумую, бо про це мене просила сама Осінь сьогодні вночі. Осінь, що завітала до мого міста.
Денис довго чекав цього дня , ось він настав : віткрилась секція баскетболу.
Він вже поснідав и побіг на запис в секцію.
- Здраствуйте , - промовів Денис до викладача - міг би я займатися в вашій секції ?
- Привіт. Звичайно , ми приймаймо всіх охочих , і так як ти один із перших - тобі бонус : місяц безкоштовних занять!
Віт цих слів очі Дениса заблищали.
- Коли початок ? - запитав Дениско
- Зараз , біжи передягатися чемпион , потім запишу. - сказав тренер.
Денис передягнувся и війшов з роздягальні .
- Мене зваті Сергій Анатольйович. Заняття по вихідних на 12.00. Вони тривають дві години. З наступного місяца плата буде 100 грн в місяць . Тебе це влаштовуе ? - запитав Сергій Анатольйович.
Звичайно ! - вигукнув Денис , який оторопів від щастя, бо ціна була душе приїмлива.
- Ну тоді пошли , будемо тебе тренувати - с добрим лицем сказав тренер і повів хлопчика до спортзалу.
Ще вчора сонечко гріло по-літньому. А сьогодні вночі до мого міста непомітно вступила чарівниця-осінь.
Виглянула я у вікно — і не впізнала трьох братів осокорів, що ростуть у дворі. У їхні буйні зелені крони осінь вже де-не-де вплела пасма жовтого листя. Молода берізка опустила додолу довгі коси-віти. А вітер чеше, чеше їх, заспокоюючи красуню. Не сумуй, що незабаром опаде твоє листя.
Прийде весна — і на місці опалого листочка виростуть нові, молоді пагінці.
Ще пишніше розквітне твоя врода.
Кожний новий ранок зустрічає мене по-іншому: то загорне у густий туман, то сипне за комір кілька холодних краплинок осіннього дощу, то збадьорить прозорою прохолодою. А інколи розщедриться ранок і зустріне свіжовимитим сонечком, скісні промені якого заглядають під самі повіки, ніби просять пробачення за своїх сердитих побратимів…
Я люблю осінь за її тихий смуток, що щемом озивається в серці, за важкі кетяги горобини, за срібні нитки бабиного літа, що дарують нам окрайчик літнього тепла, за шерхіт опалого листя, який заспокоює отой щем у серці.
У садочках пахнуть достиглі яблука викохані щедрим літнім сонцем, вони вже не в змозі втриматися на гілці, голосно гупають з віт, проливаючись липким соком у холодну траву.
— “Не сумуй, — каже мені жовта гілка за вікном. — Мине осінь, пройде зима. Пора згасання зміниться порою цвітіння”.
І я не сумую, бо про це мене просила сама Осінь сьогодні вночі. Осінь, що завітала до мого міста.
Денис довго чекав цього дня , ось він настав : віткрилась секція баскетболу.
Він вже поснідав и побіг на запис в секцію.
- Здраствуйте , - промовів Денис до викладача - міг би я займатися в вашій секції ?
- Привіт. Звичайно , ми приймаймо всіх охочих , і так як ти один із перших - тобі бонус : місяц безкоштовних занять!
Віт цих слів очі Дениса заблищали.
- Коли початок ? - запитав Дениско
- Зараз , біжи передягатися чемпион , потім запишу. - сказав тренер.
Денис передягнувся и війшов з роздягальні .
- Мене зваті Сергій Анатольйович. Заняття по вихідних на 12.00. Вони тривають дві години. З наступного місяца плата буде 100 грн в місяць . Тебе це влаштовуе ? - запитав Сергій Анатольйович.
Звичайно ! - вигукнув Денис , який оторопів від щастя, бо ціна була душе приїмлива.
- Ну тоді пошли , будемо тебе тренувати - с добрим лицем сказав тренер і повів хлопчика до спортзалу.